1561
17 листопада 1561 господар Молдавського князівства (з вересня 1552) Олександр III Лепушняну (молд. Alexandru Lapusneanu, він же Петро Стольник, помер 1568) скинутий з престолу Деспотом Воде. Надалі Олександр Лепушняну був господарем Молдавським з березня 1564 (після страти Стефана Томжі) до весни 1568.
1562
Дмитро Вишневецький прибув з посольством до Москви, аби схилити Івана IV Грозного до продовження антиосманської боротьби, але не досягнувши мети повернувся на службу до Сигізмунда ІІ Августа. Невдачі підірвали здоров’я Вишневецького — він тяжко занедужав і навіть припускав, що його отруїли.
1563
Не одужавши достатньою мірою, Дмитро Вишневецький з польським магнатом Ляським (Лаським) здійснив похід на Молдавію, де вирувала боярська міжусобиця. Але його невелике військо було розбите, сам Дмитро Вишневецький потрапив у полон. Бранців видали турецькому султану Сулейману І Пишному, рядових козаків заслали на галери, а ватажків привезли до Стамбула і запропонували перейти на турецьку службу.
1562
Після відмови перейти на турецьку службу Дмитра Вишневецького разом із шляхтичем П’ясецьким стратили 22 жовтня 1563 року, скинувши на залізні гаки, вмуровані в стіну фортеці поблизу морської затоки на шляху зі Стамбула до Галати.
1563 (1558, 1561 ?)
Померла Роксолана (за різними джерелами — 18 квітня 1558, у 1561 чи на початку грудня 1563). Сулейман І Пишний розпорядився звести для Хуррем–султан багато оздоблену гробницю поруч з чудовою мечеттю Сулейманійє. Після смерті Роксолани не мав жодного бажання зблизитися з будь–якою іншою жінкою.
1564
Друга можлива дата страти Дмитра Вишневецького.
1565
Місто Коростишів відійшло роду Олізарів.
1566
Султан Сулейман І Пишний помер вночі з 5 на 6 вересня 1566 під час військового походу на Угорщину. За заповітом, тіло падишаха (без серця й нутрощів) забрали до Стамбула й поховали поруч з Роксоланою в мавзолеї, зведеному у дворі мечеті Сулейманійє.
1568
Згідно з привілеєм Сигізмунда ІІ Августа з 23 серпня 1568 місто Вишнівець почало користуватися магдебурзьким правом.
1569
В результаті Люблінської унії виникла Річ Посполита — об’єднана федеративна держава королівства Польського і Великого князівства Литовського.
1572
12 листопада 1572 помер Григорій Ходкевич — каштелян Віденський, великий гетьман Литовський, чоловік Катерини Вишневецької.
1580
Померла Катерина Вишневецька — молодша сестра Дмитра Вишневецького (Байди).
1584
Помер Андрій Вишневецький — каштелян Волинський, каштелян Брацлавський, воєвода Волинський, староста луцький, молодший брат Дмитра Вишневецького. Був одружений з Еуфімією Вержбицькою (1539–1589).
1640–1673
Михаїл Томаш Корибут— князь, останній з молодшої («королівської») лінії роду, син Ієремії Вишневецького, багато в чому завдяки заслугам батька у 1669 обраний на польський престол в один з найскладніших періодів в історії Польщі: таким чином на польському престолі рід Ягеллонів змінився родом Вишневецьких. Його правління не було щасливим: при ньому було укладено Андрусівський мир з Московським царством і Бучацький мир з Османською імперією.
1 Історія України в романах Тимур і Олена Литовченки КИНДЖАЛ ПРОТИ ШАБЛІ Харків «Фоліо» 2012 ПРОЛОГ Невеличка фортеця між Стамбулом і Галатою, Османська імперія, 26 жовтня 1563 року Позадкувавши від несподіванки, султанша, однак, не зводила очей із мертвого тіла, простромленого дюжиною стріл зі спеціальними срібними наконечниками. Точніше, вона розглядала не просто вбитого, а чудернацьку витягнуту родимку, що зачаїлася на плечі й досі була незмінно схована сорочкою. О Великий Аллах, невже це він?! Він — той самий, якого вона все життя безуспішно шукала?! О Великий Аллах, але що ж тоді вона накоїла!!! За що їй така пекельна мука, за що?.. Як завжди у хвилини бурхливого хвилювання, біля самої основи черепа спалахнув і почав стрімко розростатися нестерпний біль, заповнюючи всю її сутність без залишку. Схопившись обома руками за потилицю й жахливо зойкнувши, султанша впала непритомною до ніг мертвого козацького ватажка, якого тільки нещодавно люто ненавиділа... ...і тому зробила все можливе для його загибелі!..
Дротики ( давньоруськ. ). (Тут і далі — прим. авт.)
2 Історія України в романах Тимур і Олена Литовченки КИНДЖАЛ ПРОТИ ШАБЛІ Харків «Фоліо» 2012 ПРОЛОГ Невеличка фортеця між Стамбулом і Галатою, Османська імперія, 26 жовтня 1563 року Позадкувавши від несподіванки, султанша, однак, не зводила очей із мертвого тіла, простромленого дюжиною стріл зі спеціальними срібними наконечниками. Точніше, вона розглядала не просто вбитого, а чудернацьку витягнуту родимку, що зачаїлася на плечі й досі була незмінно схована сорочкою. О Великий Аллах, невже це він?! Він — той самий, якого вона все життя безуспішно шукала?! О Великий Аллах, але що ж тоді вона накоїла!!! За що їй така пекельна мука, за що?.. Як завжди у хвилини бурхливого хвилювання, біля самої основи черепа спалахнув і почав стрімко розростатися нестерпний біль, заповнюючи всю її сутність без залишку. Схопившись обома руками за потилицю й жахливо зойкнувши, султанша впала непритомною до ніг мертвого козацького ватажка, якого тільки нещодавно люто ненавиділа... ...і тому зробила все можливе для його загибелі!..
Копил — дерев’яна підошва, що вшивалася в чобіт у добу Середньовіччя, згодом — чоботярська колодка.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу