Роман Іваничук - Бо війна — війною… Через перевал

Я глянув на свій робочий стіл і побачив на ньому свіжі газети й журнали — хто їх приніс, мене це не обходило, можливо, листоноша має ключі від моєї квартири, а може… Я почав переглядати пошту, передовсім розгорнув мій улюблений журнал — на тій сторінці розгорнув, де рясніли, немов щаблі мотузяної драбини, густі рядки вірша молодого поета, за цікавими спробами якого я ретельно слідкував.

Я пробіг очима рядки й сахнувся, натрапивши на строфу, яка була начебто моєю, щойно виношеною в пам'яті; але як це могло статися — ми з молодим поетом не знайомі, ніколи не розмовляли, тож не міг він бодай щось запозичити в мене; й коли я прочитав, мені здалося, що нічні візії ще й досі не розвіялися:

Що це — мана чи реальність? Хто сміє забирати в мене мої думки, мої художні формули? Я довго сидів над чужим віршем, який був достоту моїм, і втямив нарешті: ширяють в етері покликані добою своєчасні думки, і їх вловлюють, втілюючи в слова, творці віддалених між собою поколінь, навіть такі, що перебувають по різних боках перевалу. І в цьому сенс справжньої, не штукарської літератури, котра, як бачиться, прийшла.

Майстер сів за стіл. Перемагаючи свій вічний страх перед чистим папером, написав на ньому заголовок твору, який уже визрів. І цього було досить, щоб знову увійти у творчу самотність і розпочати роботу над останнім романом.

Проте Северин відклав перо: ритмічне гупання м'яча в дворі заважало йому працювати; він вийшов на балкон, щоб утихомирити дітлахів, і побачив дівчинку, яка безупинно била долонею по м'ячу. Її напівдитячий стан облягала голуба сукенка з білим комірцем біля шиї, нижче комірця з–під сукенки випиналися горбочки, немов дівча заховало в пазушину двійко спасівок, а русява злива волосся спадала до пояса, і війнуло на Майстра далеким, солодким і болісним.

Він ступив крок назад, щоб заховатися в кабінеті. В ту мить дівчинка підвела голову, втішно скрикнула і, схопивши м'яча, вбігла до під'їзду.

Майстер прислухався до дрібного тупоту по сходах, врешті двері рвучко відчинилися, дівчинка підбігла до Северина й повисла в нього на шиї:

«Дідусю, ти вже приїхав, а що привіз мені? Й де пропадав так довго — бабуся давно вже чекає на тебе з обідом…»

Окремий табірний пункт (отдельный лагерный пункт).

Наукове товариство імені Шевченка.

Антиалкогольні.

Два кроки ( англ .).

Стрілецький союз ( пол .).

За цісаря і батьківщину ( нім .).

Стрілецькі дружини ( пол .).

«Зірка» ( пол .).

Бенкет.

Польський Львів — польським легіонам ( пол .).

З Богом за кайзера і батьківщину ( нім .).

Озброєна охорона (вооруженная охрана).

Притулок.

Духовка.

Наказ є наказ ( нім .).

Військовий товариш ( нім .).

Піхота ( нім .).

І пробив час перемоги, наша Польща скинула кайдани в той день ( пол .).

Снарядів.

Москаль, москаль проклятий! ( угор .)

Штрафний ізолятор.

Вертикальні крижини.

Симуляція ( жарг .).

Пане Боже! Польський народе! Ми добре знайомі, // Собі цілу Україну не просим — вимагаєм! ( пол .).

Не плач, не плач, усе буде гаразд! ( нім .)

Відпочинковий пункт (отдыхательный пункт).

Військова комісія.

Дощ зі снігом.

«Мамо моя!» ( італ .)

Замки ( італ .).

Національно–визвольний рух.

Базарні столи з дашками.

Польські вуличники.

Домашнє питання рутенців ( нім. ).

Ребриста дошка для прання.

ЧУСС — Червоні Українські січові стрільці; ЧУГА — Червона Українська Галицька армія.

Рядових ( нім .).