Валентин Чемерис - Генерали імперії

Дорошенко був близьким до істини. Москва, аби міцніше прив’язати до себе знатного інородця, щоб він їй надійніше та вірніше служив, неодмінно женила його на русачці із знатного роду. От і Брюховецькому княжну підсунули і через неї гетьмана як налигачем до Москви прип’яли.

22 липня 1687 року на козацькій раді, що відбудеться під Коломаком і де гетьманом України буде обрано Івана Мазепу, «запорожському війську і всьому малоросійському народові» будуть нав’язані Москвою т. зв. Коломацькі статті, що ще більше обмежують і без того обмежені права України. Серед статей буде й така: щоб гетьман і старшина «всілякими мірами і способами з’єднували малоросійський народ з великоросійським народом і приводили до міцної згоди через шлюби та інші дії, щоб був під одною, їхньої царської пресвітлої величності державою спільно… і щоб ніхто не подавав таких голосів, що малоросійський край гетьманського рейменту, а відзивалися всі одноголосно: гетьман і старшина, народ малоросійський їхньої царської пресвітлої величності держави разом з великоросійським народом. І щоб був вільний перехід жителям із малоросійських міст у міста великоросійські».

Слова «водка» (зменшувальне від вода, бо горілка тоді утворювалась змішуванням відра спирту з відром води) ще не знали, воно вперше з’явиться чи не на початку дев’ятнадцятого століття, а до того суміш спирту з водою звалася вином — хлібним, казенним, царським, міцністю в 38 градусів.

Якщо О. Пушкін та його однодумці звинувачували Петра Дорошенка в русофобстві, то радянські історики й уся тодішня ідеологічна рать дорікали Дорошенку тим, що він буцімто проводив політику, «ворожу інтересам українського народу» — ось тобі й на! — себто звинувачували в українофобстві. Що вдієш, били і б’ють Петра Дорофійовича ось уже четверте століття з обох боків. За все те ж: що хотів Україну зробити незалежною, вирвавши її з московського ярма.

А втім, для росіян чинити репресії в Україні у всі часи й у всі віки було звичним і типовим. Коли через двісті з чимось років росіяни іншого політичного спектра, не монархісти, а червоні, захоплять Київ, банди Муравйова, послані на Україну Ульяновим-Леніним, знищуватимуть в українській столиці українців і по прізвищах, і навіть по вишиваних сорочках і, навіть, (НАВІТЬ!!!) за те, що вони, українці, розмовляли в Києві рідною мовою.

Пушкін тут помиляється, Дорошенко є прадідом Наталі Іванівні Гончаровій, а її дочці, дружині Пушкіна, він вже прапрадід.

Пляшка, у яку входить сорокова частина відра або четверта частина літра.

Шюцкор (шведське skyddskar — охоронний корпус, фінська назва suojeskunfa) — воєнізована організація, за радянською термінологією — фінської буржуазії і куркульства. Зародилася під час революції 1905–1907 рр. у вигляді загонів білої гвардії. Офіційно шюцкор створено в 1917 році, він був опорою національно-визвольних сил Фінляндії (за тодішнім радянським ярликуванням — реакційних сил). З 1937 року прирівняний до складової частини збройних сил і взятий на держбюджет. В 1939 році нараховував біля 100 тисяч членів. Став ядром нової національно-визвольної армії Фінляндії. Боровся проти СРСР під час війни 1941–1944 рр. В 1944 році у відповідності з досягнутими домовленостями про перемир’я між СРСР і Фінляндією, розпущений. Але своє він зробив, і для фінів шюцкорівці назавжди залишилися національними героями, рятівниками їхньої незалежності, а для Маннергейма — найзначнішою опорою і допомогою у створенні армії та врятуванні фінської незалежності.

Швидкий рух, біг коня (коней), швидка їзда на коневі (конях). Змагання вершників, перегони.

Народно-побутова одиниця об’єму сипучих тіл місткістю від 16 до 25 кг та посудина такої місткості.

Кагла — отвір у димоході (до стелі), який затуляли каглянкою для збереження тепла тощо.

Судячи з документів, що збереглися, СРСР збирався закінчити війну, що тривала з 1 грудня 1939 року і до 12 березня 1940 року, дуже швидко. Сталін гадав отримати Гельсінкі до дня свого народження — 21 грудня 1939 року. І в цьому його поспішило запевнити командування Червоної Армії, але іншої думки були фіни. Главарю агресора вони піднесли зовсім інший «дарунок».

Це пізніше, на урочистому засіданні в день 70–річчя Йосипа Сталіна у Великому театрі, — от вже справді театр! — року 1949–го автор того рядка Олександр Твардовський читатиме заримоване (разом з Ісаковським — таким талановитим поетом-піснярем, Сурковим та Грибачовим) «Слово советских писателей товарищу Сталину»: