Андрій Кокотюха: Київські бомби

Спиридович Олександр Іванович (1873—1952) — генерал-майор корпусу жандармів, у 1903—1905 роках — начальник Київ­ського охоронного відділення, був одним з керівників охорони імператорського палацу.

…від дядьків на Євбазі… — Єврейський базар (Євбаз) — побутова назва Галицького базару, розташованого на Галицькій площі, нині — площа Перемоги. Дав назву цілому району.

Гершуні Григорій (Герш-Ісаак) Андрійович (1870—1908) — терорист, один із засновників та керівників Бойової організації партії соціалістів-революціонерів (есерів). Учився в Київському університеті. Тоді ж уперше був заарештований за терористичну діяльність. Арешт Гершуні 1903 року в Києві став першим серйозним успіхом новоствореного Київського охоронного відділення.

…втік з Акатую… — Акатуйська каторжна тюрма, існувала в с. Акатуй Нерчинського гірського округу з 1832-го по 1917 рік.

…есерівка Фрума Фрумкіна, міщанка з Мінська… — Фрумкіна Фрума Мордухівна (1873—1907), за фахом — акушерка, активістка партії есерів. Відома неодноразовими замахами на життя жандармських офіцерів, скоєними в тюрмах. Повішена за вироком суду в Бутирській тюрмі. Друга, після Софії Перовської, жінка, страчена в Російській імперії за політичний тероризм.

…о, Каплан… — Каплан Фанні Юхимівна (Фейга Хаїмівна Ройтблат, 1890—1918) — терористка, тяжіла до анархістів. Після невдалої спроби замаху в Києві частково втратила зір. Більше відома своєю нібито причетністю до замаху на В. І. Леніна, у 1918 році була розстріляна.

… воював у Маньчжурії з японцями… — Мається на увазі російсько-японська війна (1904—1905). Перша війна ХХ століття, закінчилася підписанням Портсмутського мирного договору на умовах, принизливих для Російської імперії.

Університет Святого Володимира — тепер Київський університет ім. Тараса Шевченка.

Маніфест Третього липня — 3 липня 1907 року імператор Микола ІІ оголосив достроковий розпуск Державної думи та запровадження змін до виборчої системи. Маніфест Третього липня 1907 року фактично перекреслив проголошений Маніфест 17 жовт­ня 1905 року, котрий розширював права та свободи громадян.

Медников Євстратій Павлович (1854—1914) — діяч політичного розшуку в Російській імперії, засновник служби зовнішнього спостереження, створив «Летючий загін філерів». Після відставки хворів на розлад психіки. Помер у психіатричній клініці.

Емський указ — розпорядження російського імператора Олександра II від 18 (30) травня 1876 року, спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери й обмеження її побутовим вжитком.

Деміївка — історична місцевість Києва, з кінця XIX століття — робітниче селище. Нині — складова частина Голосіївського району м. Києва.

…топтуни підчепили мене за Либіддю… — Річка Либідь, права притока Дніпра, протікає на території Києва, сьогодні це — цент­ральна частина міста.

…скільки часу наші товариші готували страту Плеве? І чого коштувало виконати, нарешті, партійний вирок? — 28 липня 1904 року в Петербурзі бомбою, яку кинув есер Єгор Сазонов, було вбито міністра внутрішніх справ В’ячеслава Плеве. Відповідальність за теракт узяла Бойова організація партії есерів. Замах удався лише з третьої спроби.

…скільки років борці з «Народної волі» наближали те саме перше березня? — 1 березня 1881 року в Петербурзі бомба, кинута терористом, учасником групи «Народна воля» Ігнатієм Гриневицьким, вбила імператора Олександра Другого Визволителя, ініціатора серії реформ, які сприяли політичній та економічній модернізації імперії. «Полювання на імператора» тривало загалом 15 років. Серед тих, кого стратили по «справі 1 березня», були терористи Софія Перовська, Андрій Желябов, Микола Кібальчич. Радянська історіографія подавала їх винятково в героїчному контексті.

…топтун із очима Вільгельма Телля. —Вільгельм Телль— народний герой Швейцарії, майстерний лучник. Уродженець кантону Урі, жив наприкінці XIII — на початку XIV ст. Вважається еталоном влучності та гостроти зору.

…при спробі затримати її в Новограді. — Йдеться про Новоград-Волинський Житомирської області.

«Воля народу» — друкований орган партії соціалістів-революціонерів, виходив у Петербурзі на початку ХХ століття, регулярним не був.