Андрій Кокотюха - Київські бомби

…нічим не прикметна суконна однорядка. — Чоловічий та жіночий верхній одяг, який з одного ряду суконної тканини, тобто не мав підкладки. Носився восени, заміняв собою плащ.

…панове з охранки. — Побутова назва Охоронного відділення Департаменту поліції Російської імперії, створеного 1866 року для охорони громадської безпеки та порядку. Охоронне відділення було політичною поліцією.

…у нього «бульдог»… — Широко розповсюджений наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття тип кишенькового револьвера. Назва походить від британської моделі револьверів Веблей № 2 Bulldog, випущеної 1872 року.

…або «Косого капоніра». —«Косий капонір»— укріплення в складі Нової Печерської фортеці в Києві, споруджене 1844 року. Використовувалося як політична в’язниця з особливо суворим режимом у 1860-х роках і на початку XX ст. Зокрема, в ній тримали учасників революції 1905—1907 років, терористів, бомбістів.

«Київські губернські відомості» — офіційна урядова газета, видавалася з 1838-го по 1917 рік, до 1866 року — щоденна, після — виходила три рази на тиждень: вівторок, четвер, субота. Видавалася російською мовою. Також містила кримінальну хроніку та оголошення про розшук терористів та інших злочинців.

Бібіковський бульвар — названий на честь київського генерал-губернатора (1837—1852) Д. Бібікова. В описані часи єднав Бессарабську та Галицьку площі (тепер — площа Перемоги). Від 1917 року і дотепер — бульвар Тараса Шевченка.

Кулябко Микола Миколайович (1873—1920) — підполковник Окремого корпусу жандармів, у 1907—1911 рр. — начальник Київ­ського охоронного відділення. Був зятем одного з керівників охорони імператора Миколи І полковника Олександра Спиридовича.

Сухомлинов Володимир Олексійович (1848—1926) — генерал-губернатор Києва (1905—1908), протягом свого правління не раз ставав мішенню терористів.

Столипін Петро Аркадійович(1862—1911) — державний діяч Російської імперії, з 1906 року — прем’єр-міністр. Проводив жорст­ку політику придушення революційних заворушень, реформування державного ладу, запобігання терористичній діяльності. 1 вересня 1911 року був убитий у Києві терористом і агентом Охоронного відділення Дмитром (Мордко) Богровим. Похований у Києво-Печерській лаврі.

Ямська — вулиця в Києві, проходить повз Байкове кладовище, тоді — міська околиця. В описаний період була відома як київська «вулиця червоних ліхтарів». Змальована в повісті О. Купріна «Яма».

…перед електричним ілюзіоном… — «Ілюзіон», «електричний театр», «електричний ілюзіон», «електротеатр» — назви тогочасного кінотеатру.

«Кочубей в темниці» — німий фільм (або ж «фільма»), створений у київському фотоательє на Хрещатику. Розповідає про останні дні з життя наказного гетьмана Василя Кочубея, котрий за велінням царя Петра І був засуджений на смерть і чекав вироку в казематі київської фортеці. Ролі виконували актори київських театрів. Цей популярний сюжет згодом втілювали на екрані кілька разів. Вважається першим зразком саме українського художнього кіно.

Фундуклеївська — нині вулиця Богдана Хмельницького, на той час носила ім’я київського губернатора Івана Фундуклея (1804—1880).

Красноярський централ — одна з найбільших пересильних каторжних тюрем у Російській імперії, знаходилася в російському місті Красноярськ.

Юзівка — перша (до 1924 р.) назва сучасного Донецька.

Лейб-гвардії Семенівський полк— одна з найстаріших військових частин Російської імперії. У грудні 1905 року гвардійці-семенівці брали участь у придушенні збройного повстання у Москві.

Екс — від «експропріація», збройне пограбування, одне з головних джерел фінансування терористичного та революційного рухів у Російській імперії.

«Оселедці» — побутова назва великих шабель, якими були озброєні поліцейські, носилися на боку, заважали при бігу та швидкій ході.

Миколаївський парк — був названий на честь царя Миколи І. Нині — парк Шевченка.

Бульварно-Кудрявська вулиця — тепер носить ім’я одного з активних більшовицьких діячів Вацлава Воровського.

Новицький Василь Дементійович (1837—1907) — генерал-лейтенант Окремого корпусу жандармів, від 1878 року — начальник Київського губернського жандармського управління. 1903 року подав у відставку після замаху на його життя, помер на посаді Одеського міського голови.