— Говори! — промовив низький голос.
Махмуд-Ялвач підвів очі. Він побачив суворе темне обличчя з жорстокою рудою бородою. Дві сиві, скручені у вузли коси спадали на широкі плечі. З-під лакованої чорної шапки з величезним ізумрудом пильно вдивлялися зеленкувато-жовті очі.
— Шах Хорезму Алла ед-Дін Мухаммед дуже задоволений твоїми подарунками і запропонованою дружбою. Він охоче погодився дати всякі пільги твоїм купцям. Але він розгнівався…
— Що я назвав його сином?
— Ти, великий, як завжди, вгадав. Шах так розлютився, що моя голова вже ледве трималася на плечах.
Очі кагана примружились і витягнулись вузькими щілинками.
— Ти вже гадав, що тобі буде так? — і каган провів товстим пальцем риску в повітрі.
Цього жесту боялися всі: так Чінгісхан засуджував на страту.
— Я заспокоїв гнів шаха Хорезму, і він надсилає тобі «салям» і листа.
— Ти заспокоїв його гнів? Чим? — голос прозвучав недовірливо. Очі вдивлялись, то розширюючись, то звужуючись.
Махмуд-Ялвач почав докладно розповідати про прийом у шаха Мухаммеда і про те, як уночі до нього прибув великий візир і викликав для таємної бесіди. Говорячи це, він поклав на широку долоню Чінгісхана перлину, одержану від хорезм-шаха, докладно виклав усе, про що говорив з Мухаммедом.
Махмуд-Ялвач відчув, не підводячи очей, що каган пильно вдивляється в нього і намагається проникнути в його затаєні помисли.
— Оце все, що ти почув?
— Коли я що-небудь забув, прости мене, нездару!
Почулося сопіння, каган був задоволений. Він ударив важкою рукою по плечу Махмуд-Ялвача.
— Ти хитрий мусульманин, Махмуде. Ти непогано сказав, нібито моє військо схоже на струмок диму в мороці темної ночі. Нехай шах так і думає! Ввечері приходьте всі троє до мене на обід.
Посли вийшли з намету.
Каган підвівся, високий, сутулуватий, у чорному одязі з грубої парусини, підперезаному широким золотим поясом. Важко ступаючи великими кривуватими ногами в білих замшевих чоботях, він пройшов по намету, відкрив трохи завісу і стежив, як три посли в білих тюрбанах і строкатих халатах сідали на запилених коней і поволі від’їздили.
— Час «великого наказу» (виступу в похід) наблизився. Я почекаю «щасливого місяця».
Розділ шостий
НЕСПОКІЙНА НІЧ ЧІНГІСХАНА
Чінгісхан не любив спати на лежанках, підігрітих довгим димоходом, на яких спали зніжені китайці, чи на пуховиках, вживаних у мусульманських купців. Каган любив почувати під своїм боком тверду землю, і китайський старий слуга підстелив йому на килимі лише складену вдвоє штуку добре вкатаної товстої повсті.
Звичайно каган одразу засинав. Він часто бачив сни і примушував шаманів чи мудрого свого радника китайця Єлю Чу-цая [83] У Китаї, коли монголи завоювали столицю, Чінгісханові представили Єлю Чу-цая, нащадка колишньої царської династії Кіданей. Єлю Чу-цай славився своєю освіченістю, віршами, знанням китайських законів і придворних церемоніалів. Марновірному Чінгісханові він найбільше сподобався як астролог і провісник майбутнього за зірками. Чінгісхан призначив Єлю Чу-цая своїм головним радником у справі управління підкореними землями, і Єлю Чу-цая став видатним діячем Монгольської імперії. Він відзначався невибагливістю в особистому житті, чесністю і вмінням угамовувати гнів Чінгісхана. Після смерті в Єлю Чу-цая не знайшли ніякого багатства, лише книжки й астрономічне приладдя.
тлумачити, що ці сни віщують, але їхнім тлумаченням не завжди довіряв, діяв так, як вважав для себе за найкраще.
Прокинувшись на світанку, лежачи під теплою соболевою шубою, каган думав про десятки тисяч своїх воїнів і коней, про найкращий шлях, на якому населення зможе прогодувати його ненажерливу армію, про утримання залишених у Монголії його п’ятисот дружин з їхніми дітьми, рабинями і слугами. Думав він іще про донесення численних лазутчиків, яких він заздалегідь розсилав у ті землі, куди готував похід; думав і про своїх синів, ревнивих і заздрісних один до одного; думав про свої болі в ногах і суглобах, думав і про смерть…
Каган розплющив некліпаючі очі без верхніх він і втупився в одну точку. Він дивився в щілину між полотнищами намету. Синів куточок неба. Зірки вже померкли. Іноді чорніла тінь вартового нукера, який сходив з місця, потім поволі вертався назад.
Одна важка думка часто поверталась до кагана. Напередодні походу на захід стара гладка дружина Чінгісхана, Бурте, сказала йому, як завжди, мудрі слова. «Великий кагане, — промовила вона, схилившись головою до землі і важко дихаючи, — ти підеш із військом за гори й пустелі, у невідомі країни, на страшні битви з іншими народами. Чи подумав ти про те, що ворожа стріла може пробити твоє могутнє серце або меч іноземного воїна розрубати твій стальний шолом? Якщо через це станеться жахливе й непоправне (вона думала, але не наважувалася сказати слово «смерть») і якщо замість тебе на землі лишиться тільки твоє священне ім’я, то якому ж із наших чотирьох синів ти накажеш бути твоїм наступником і володарем всесвіту? Оголоси заздалегідь твою волю всім, щоб потім не виникло війни між нашими синами і братовбивства».
Читать дальше
