— Я живу в цьому домі, але належить він не мені, а ковалеві Кари-Максуму. На головному базарі всі знають простору кузню і зброярську майстерню Кари-Максума. Служителям віри він у подаяннях не відмовляє.
— А яким ім’ям доля наділила тебе, майстре чудес?
— Не називай мене високим словом «майстер чудес». Я старий шахський літописець Мірза-Юсуф і можу тільки додати віршами поета:
Я вік прожив, як в’ючна та худоба.
Я — раб своїх дітей і бранець у сім’ї,
На пальцях, полічу я все, що маю:
Мій вбогий дім і сотні тисяч лих!
Та не надіюсь я позбутись їх! [29] З вірша Кесаї (IX ст.).
— Ні, ні! Ти все ж майстер чудес, — сказав дервіш. — Ти пожертвував чорний дирхем, і тому, що твоя милостиня виходила з благородного пориву серця, дирхем відразу обернувся на повноцінний динар із чистого золота.
Старий нахилився до темної, схожої на пташину лапу; долоні дервіша, на якій лежав золотий динар з написом.
— У моєму довгому житті я ніколи не бачив чудес, про які говорять священні книги. Чи ти, дервіше, здатний робити чудеса, чи ти, як фокусник на базарі, хочеш поглумитися з напівсліпого діда.
— Але ти можеш випробувати цей динар. Пошли свого слугу на базар, і він принесе тобі цілу корзину і смаженого кебабу [30] Кебаб — страва з дрібно нарубаного м’яса, підсмаженого на рожнах.
, і вареної локшини, і меду, і солодких динь. Може, ти навіть даси тоді від цього достатку бідному подорожньому, який прийшов сюди аж з далекого Багдада?
— То ти прийшов із славного Багдада? Тоді заходь у мій дім і розкажи про те, що ти там бачив, а я випробую силу твого дивовижного динара.
Розділ шостий
ШАХСЬКИЙ ЛІТОПИСЕЦЬ
… Він вирушив до мене, незважаючи на далеку відстань наших жител, довгий шлях і страхіття дороги.
(Ібн-Хазм, XI ст.)
Човгаючи жовтими замшевими чобітьми, старий попрямував через двір і піднявся на терасу:
— Проходь за мною, подорожній!
Дервіш увійшов за старим до кімнати з цегляною підлогою і розстеленими вздовж стін вузькими килимками. На полицях у ніші стояли два срібні глеки і скляна іракська ваза. Купол кімнати, майстерно складений з переплетених розмальованих колод, мав усередині отвір для виходу диму. Посеред кімнати в квадратній заглибині чадила жаровня. Уздовж задньої стіни стояли три розкриті, ковані залізом скрині, і в них видно було оправлені в жовту шкіру великі книги.
Дервіш поклав біля дверей посох та інші свої речі. Скинувши туфлі, він пройшов до старого, преклонив коліна й опустився на п’ятки.
— Бент-Занкиджа! — тремтячим голосом гукнув старий.
Увійшов хлопчик у довгому до п’ят смугастому халаті й голубій чалмі. Схрестивши руки на животі, він схилився, чекаючи наказу.
— Візьми оцей золотий динар. Передай його старому Саклабу і поясни йому так: «Піди, діду Саклаб, на базар у той ряд, де сидять індуси-міняйли перед ящиками з срібними і золотими монетами. Ці ж міняйли продають дзиги і кості для гри. Вибери того, у кого найсивіша борода, і попроси оцінити цю монету: чи це справжній, повної ваги золотий динар?» Якщо міняйло-індус скаже, що в динарі немає обману, то хай він його розміняє на срібні дирхеми. Одержавши срібло, нехай Саклаб піде в той ряд, де подорожні можуть з насолодою поїсти, і купить те, що зараз тобі перелічить оцей шановний шукач істини.
— Що повинен слуга купити? — звернувся хлопчик до дервіша.
Той дивився на хлопчика. Ніжні риси його обличчя здалися дивно знайомими. Де він його бачив? Дервіш сказав:
— Нехай слуга візьме з собою кошика і купить усе те, що він купив би для брата, якого він не бачив багато років. Хай слуга сам вибирає.
Старик поманив до себе хлопчика і сказав йому на вухо.
— Хай Саклаб, повернувшись з базару, не входить сюди, як звичайно, обірванцем, а спершу надіне мій старий халат. А ти, віддавши йому динар, повертайся сюди і захопи з собою чорнильницю з калямом [31] Калям — гостро застругана очеретинка, що правила за перо.
і папір. Зараз ти будеш записувати його розповіді.
Хлопчик зник і незабаром повернувся з папером і приладдям для письма.
— Скажи мені, подорожній, спочатку твоє ім’я, звідки ти родом і як ти потрапив до славного Багдада?
— Мене зовуть Хаджі Рахім аль-Багдаді. А родом я з маленького селища поблизу Басри. Я ладен відповідати тобі на всі запитання, але спочатку дозволь мені торкнутися чогось іншого, чим непокоїться моє серце.
— Ну, говори, — сказав старий.
Читать дальше
