Другого дня, дізнавшись про рішення Чінгісхана, всі монгольські воїни раділи, співали пісень і готувалися до походу.
Спочатку Чінгісхан думав пройти через Індію і Тібет і з цією метою відправив посольство в місто Делі до індійського царя Ільтутмиша. Але шлях через гори був ще завалений снігами, а цар не поспішав з відповіддю і стягував війська, поставивши на чолі Джелаль ед-Діна.
А тим часом з Монголії прибули донесення про нове повстання завжди бунтівних тангутів, а обчислення по зірках його радника Єлю Чу-цая і ворожіння шаманів не радили кагану йти через Індію.
Тоді Чінгісхан вирішив іти назад тим самим довгим шляхом, яким прийшов. З його наказу населення почало розчищати від снігу гірські перевали, і на початку весни монгольське військо вирушило в дорогу.
Розділ другий
ЛИСТУВАННЯ ЧІНГІСХАНА З БІДНИМ МУДРЕЦЕМ
Ще під час стоянки у верхів’ях Чорного Іртиша Чінгісхан, дбаючи про своє здоров’я і продовження життя, шукав досвідчених лікарів. Йому розповідали про надзвичайного мудреця Чан-Чуня, який немовби відкрив усі таємниці землі й неба і навіть знає спосіб стати безсмертним. Про нього великий радник і звіздар Єлю Чу-цай сказав:
— Чань Чунь-цзи — людина високої досконалості. Цей старець давно вже володіє даром бути в товаристві хмар, літаючи до них на журавлях, і вміє обертатися в інші істоти. Відмовляючись од усіх земних благ, разом з іншими мудрецями він живе в горах, шукаючи філософський камінь «дань», який дає людині довголіття й безсмертя. Заглиблений у думи, він то сидить, як труп, то стоїть цілими днями нерухомо, мов дерево, то говорить, наче грім, то ходить легко, як вітер. Він багато бачив, багато чув, і нема книги, якої б він не прочитав.
Щоб відшукати цього незвичайного старика, Чінгісхан наказав негайно послати свого випробуваного китайського радника Лю Чжун-лю. Він дав йому золоту пайцзу з зображенням розлюченого тигра з написом: «Надається повновладно розпоряджатися, так начеб ми самі мандрували».
До рук Лю Чжун-лю було як найвищу дорогоцінність передано іменний лист від Чінгісхана до мудреця Чан-Чуня, записаний з слів неписьменного великого кагана його радником Єлю Чу-цаєм. У листі говорилося ось що: «Небо зреклося Китаю за його надзвичайну розкіш і гордовитість. А я, житель північних степів, не маю розпусних нахилів. Я люблю простоту і чистоту звичаїв, відкидаю розкіш і додержую помірності. У мене завжди єдиний полотняний одяг і однакова їжа, На мені таке саме дрантя, як на конюхах, і я їм так само просто, як корова.
За сім років я здійснив великі діла і в усіх країнах світу я встановив мою владу. Такого царства ще не було з стародавніх часів, коли світ завоювали наші предки, кочові племена хуну [164] Хуну — гуни, які жили в Центральній Азії, — войовничий народ, що потім пішов на захід і вторгся в V столітті до Європи під начальством Аттіли.
.
Звання моє велике і обов’язки важливі. Але я боюся, що в управлінні моєму чогось бракує. Якщо будують судно, то готують і весла для того, щоб за їхньою допомогою можна було переплисти ріки. Подібно до цього запрошують і мудреців і вибирають помічників для підкорення й управління всесвітом.
Я дізнався, що ти, учителю, зріднився з істиною і дієш завжди згідно з високими правилами. Багатовчений і досвідчений, ти глибоко вивчив закони. Здавна ти перебуваєш у скелястих ущелинах і сховав себе від світу.
Але що мені робити? Через обширність гір і долин, що роз’єднують нас, я не можу зустрітися з тобою. Тому я обрав мого близького сановника Лю Чжун-лю, виділив метких вершників і поштового воза і прошу тебе, учителю, не боячись багатьох тисяч лі [165] Лі — китайська міра довжини, близько півкілометра.
, приїхати до мене.
Не думай про далечінь і розміри піщаних степів, а пожалій мій народ. Або, з милості до мене, повідом мене про спосіб для продовження життя.
Сподіваюся, що ти пізнав суть великого «дао» [166] «Дао» — найвища істина.
, співчуваєш усьому доброму і не будеш противитись моєму бажанню. Тому справжнє наше повеління повинно бути тобі цілком ясним».
З таким листом у руках Лю Чжун-лю вирушив у далеку путь через степ і гори. Він мчав, кваплячись виконати каганову волю, швидко міняючи на станках [167] По всіх головних шляхах імперії Чінгісхана були влаштовані станції, де утримували коней. Ці станції звались «ям», звідки виникли слова «ямський», «ямщик».
коней. Нарешті, прибувши до Китаю, він дістався до високих гір, де в глухій ущелині розшукав старезного мудреця, виснаженого й ледве прикритого ветхим лахміттям. Це був знаменитий Чан-Чунь. Прочитавши листа Чінгісхана, він спершу рішуче відмовився поїхати до нього. Потім він написав відповідь, яку Лю Чжун-лю відіслав з нарочним до великого кагана, а сам залишився біля пустельника, боячись гніву кагана і ще сподіваючись переконати Чан-Чуня. Ось що писав китайський мудрець: «Той, хто прагне «дао», смиренний житель гір Чан-Чунь, одержав нещодавно височайше повеління, яке прибуло здалеку. Так, весь бездарний приморський народ китайців через свою гордовитість нерозумний. Уявляючи собі, що в життєвих справах я тупий, а щодо вивчення «дао» я не досяг ніяких успіхів, всілякими способами трудився, не вмер, а постарів, і хоч слава про мене поширилася по різних державах, але щодо святості я нітрохи не кращий за звичайних людей, то через все це я тільки мучусь від сорому. Адже таємні думки хто знає?
Читать дальше
