Вадим Бойко - Слово після страти

Ота Краус, Эрих Кулка. «Фабрика смерти». М., 1960, С. 153–156.

Сповідь Гесса лягла в основу роману французького письменника Робера Мерля «Смерть — моє ремесло».

Цей план названо ім'ям Рейнгардта Гейдріха, шефа гестапо і протектора Чехії та Моравії, знищеного 6 червня 1942 року в Празі чеськими патріотами.

Староста блока. Призначався з числа кримінальних злочинців.

Так у таборах називали холуїв, які прислужували блоковим і капо.

В Освенцімі есесівці забезпечували блокових, штубових, капо, форарбайтерів та інших холуїв гумовими палицями для підтримання порядку і стимулювання трудової діяльності гефтлінгів. Палиці виготовляла баварська фірма «Гюнтер Крюгер». Вони були 70 см завдовжки. На білій ручці малася ремінна петля, яку надівали на кисть руки. На другому кінці палиці в каучук було залито 200 грамів свинцю. Від удару такою палицею по голові в'язень або ж втрачав свідомість, або вмирав.

Давай, швидше, ворушися, темп!

Капітан в есесівських військах.

Цеп охорони.

Гаразд, отже.

Термос із гарячею їжею.

Шикуйся!

Табірний лазарет.

Розійдися.

Шапки надіти.

Ще разок, ще разок, зовсім мало, і все, кінець.

Взуттєві майстерні.

Слюсарні майстерні.

Як уже говорилося, починаючи з 1942 року крематорії не встигали переробляти усю «сировину», що надходила. Через це були викопані велетенські ями, в яких спалювали не без участі того ж Камінського трупи.

Цей крематорій до кінця існування табору так і не був відбудований.

За останніми даними німецьких авторів, такого золота було не менше восьми тисяч кілограмів.

У повоєнні роки мені вдалося розшукати тридцять колишніх освенцімських в'язнів, однак ніхто з них не знає, чи живий Григорій Шморгун.

Наказ є наказ.

На відміну від філіалів у центральному таборі білизну в'язням міняли раз на місяць у банний день. У філіалах ніколи не міняли її, а тільки прожарювали раз на місяць. Білизну в'язні носили доти, доки вона повністю не перетлівала.

Добавка їжі в'язням, які особливо відзначилися на роботі.

Назва «ФАУ» походить від німецького «Vergeltung», що означає «відплата», «помста». Фау — вимова латинської букви V в німецькій мові. "Фау-2" (нім. V-2 — Vergeltungswaffe-2, зброя відплати; інша назва — нім. А-4 — Aggregat-4, агрегат) — перша в світі балістична ракета, розроблена німецьким конструктором Вернером фон Брауном і прийнята на озброєння Вермахту в кінці Другої світової війни.

Перший старт відбувся в березні 1942, а перший бойовий запуск — 8 вересня 1944 року. Кількість здійснених бойових пусків ракети склало 3225. Застосовувалася з метою залякування, вражаючи в основному мирне населення (загинуло близько 2700 чоловік, обстрілу зазнала в основному територія Великобританії, особливо велике за площею місто Лондон). Військова значимість ракети Фау-2 була незначною.

Ракета була одноступінчатою, мала рідинний ракетний двигун, стартувала вертикально, на активній ділянці траєкторії в дію вступала автономна гіроскопічна система управління, оснащена програмним механізмом і приладами для вимірювання швидкості. Максимальна швидкість польоту — до 1700 м/с (6120 км/год), дальність польоту досягала 320 км, висота траєкторії — 100 км. Бойова частина вміщувала до 800 кг аммотолу. Середня вартість — 119 600 рейхсмарок.

"Фау-2" є першим в історії об'єктом, яка вчинила суборбітальний космічний політ.

Після війни була прототипом для розробки перших балістичних ракет в США, СРСР і інших країнах.

Ракети Фау-2, долітали до Лондона за 6 хвилин.

Вернер фон Браун (нім. Wernher von Braun, 23 березня 1912, Вірзіц, Пруссія — 16 червня 1977, Александрія, Вірджинія, США) — німецький та американський вчений, конструктор ракетно-космічної техніки. Головний конструктор ракети A-4 (Фау-2), ракети Сатурн V. «Батько» американської космічної програми.

З 1930р. почав працювати над ракетами на рідкому паливі у Німеччині. В 1932 увійшов до військової ракетної наукової групи Вальтера Дорнбергера. В 1932–1933 на полігоні поблизу Кумерсдорфа здійснив запуск ракет на висоту 2000–2500 метрів.