Генріх Гейне - Вибрані поезії
Здесь есть возможность читать онлайн «Генріх Гейне - Вибрані поезії» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: foreign_prose, foreign_antique, foreign_language, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
- Название:Вибрані поезії
- Автор:
- Жанр:
- Год:неизвестен
- ISBN:нет данных
- Рейтинг книги:5 / 5. Голосов: 1
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
Вибрані поезії: краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Вибрані поезії»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
Вибрані поезії — читать онлайн ознакомительный отрывок
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Вибрані поезії», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Интервал:
Закладка:
Почина сама бриніти,
І сиджу я, мов у сні.
От тепера час той певний,
В місці певнім я сиджу —
І, здається, я от зараз
Певне слово те скажу.
Чи ти бачиш, любко мила,
Північ міниться й тремтить!
Давня скеля пробудилась,
Став з ялиною шумить.
Духів спів і бренькіт цитри
Із розскелини луна,
Раптом гай квіток з’явився,
Наче ярая весна.
Квіти сміливі, непевні,
Листя дивне і буйне,
Пахнуть, красні-ясні, в’ються,
Їх жага додолу гне.
Рожі, наче дикий пломінь,
Раптом блиснули в гаю,
І знялись лілеї к небу,
Мов колони з кришталю.
Зорі, мов великі сонця,
Погляд любий, палкий шлють,
В келих лілії великий
Променисті хвилі ллють.
Але ми з тобою, любко,
Теж змінилися в сей час:
Злото, шовк, походні ясні
Сяють скрізь навколо нас;
Ти принцесою зробилась,
Замість хати замок став,
Пані, лицарі і джури,
Танці… гомін залунав.
І те все моє: той замок,
Ти і люди тії всі,
Бубни й сурми честь гукають
Молодій моїй красі!
Ільза
Зовуся я Ільза-принцеса,
Зовуть Ільзенштейном мій дім;
Хто щастя захоче дізнати, —
До мене в мій замок ходім!
Голівоньку там тобі змиє
Джерело ясної води,
Там всі свої жалі забудеш, —
Мій смутний молодче, ходи!
Впадеш там в кохані обійми
На білії груди мені,
І мріями будеш літати
У давні часи чарівні.
Я так тебе пестити буду,
Тебе покохаю сама,
Як владаря Генріха свого, —
Вже ж Генріха мого нема.
Хай мертві лежать в домовині, —
Живим треба в світі пожить;
А я ж бо вродлива, мов квітка,
І серце веселе тремтить.
Ходи лиш до мене до замку,
З кришталю мій замок ясний,
Там лицарі, й панни, і джури
Заводять таночок дивний.
Шумлять там шовкові убрання,
Залізні остроги дзвенять,
Там карлики грають у сурми,
Там бубни й сопілки бринять.
Як Генріха, владаря свого,
Отак я й тебе обійму;
Як сурма, було, загукає,
Затулюю вуха йому!…
На Гарденбергу
Давні сни мої, повстаньте!
Серця брамо, відчинись! —
Красні співи, сльози туги
Дивно з серця полились.
Я піду між ті ялини,
Де джерело виграва,
Де олені горді ходять,
Де мій любий дрізд співа.
Я зійду на тії гори,
На ті бескиди стрімкі,
Де на замку на руїнах
Грають промені палкі.
Там я сяду собі тихо
І згадаю ті часи, —
Давніх лицарів хороших,
Час минулої краси!
Он майдан поріс травою,
Гордий лицар там стояв;
Він, найдужчих подолавши,
Надгороду з бою взяв.
Плющ повивсь по тім балконі,
Де вродливиця була,
Що й такого переможця
Поглядом перемогла.
Переможця і вродливу
Поборола смерть бліда, —
Той сухий з косою лицар
Всіх додолу поклада!
На Брокені
Сонце ледве променіє,
І на сході вже світає,
А верхів’я гір, як в морі,
У тумані потопає.
Якби мав я скороходи,
Я б помчав, як вітер, прудко
Через дальнії верхів’я
До хатинки любки хутко.
Одхилив би я запони
Біля ліжечка дівчини,
Стиха чоло цілував би
І ті устонька-рубіни.
І промовив би ще тихше
На лілейне ушко любці:
«Мила, вір в кохання наше,
Вір, що завжди будем вкупці!»
Пастух
Так! пастух у полі – владар,
Трон йому – гора крута,
Сонечко над головою —
То корона золота.
У ногах у нього вівці,
Мов підлесники двірські,
Двораки його – телята,
Гордовиті всі такі.
Козенята – то актори,
А пташки та корови,
З сопілками та з дзвінками, —
То музики дворові.
Все бринить, співа так любо
І так любо гомонить
Джерело та бір сосновий, —
Що король здрімавсь на мить.
А тим часом мусить править
Вірний пес, міністр його,
Люто бреше він, луна йде
Геть від галасу того.
Сонний владар промовляє:
«Влада ся така тяжка!
Я волів би дома бути, —
Королева там чека!
Там я голову владарну
Їй на ручки покладу,
В королеви ясних очах
Царство все моє знайду!»
Пролог
Фраки, шовкові панчішки,
Рукавці блищать гарненько,
Гречні речі, залицяння, —
Ох, коли б їм ще серденько!
Серце чулеє у грудях,
В серці щирі почування…
Мене мучать їхні речі
Про нещиреє кохання.
Я піду собі у гори,
Там стоять хатки тихенькі,
Вільно дихають там груди,
Віють вітри там буйненькі.
Я піду собі у гори,
Темні сосни там стрункії,
Спів пташиний, шум струмочків,
Хмари гордії прудкії.
Прощавайте, ясні зали,
Ви, панове й пані ясні!
Сміючись, на вас я гляну,
Як зійду на гори красні!
З поетичної спадщини – Ткачі
Интервал:
Закладка:
Похожие книги на «Вибрані поезії»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Вибрані поезії» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Обсуждение, отзывы о книге «Вибрані поезії» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.