Іван Франко - Відрубність Галичини

По досить довгих переговорах один жандарм віддалився, а за півгодини вернув знов, без писемного поручення, але в супроводі повітового комісара, який, вправді, не посмів особисто війти до кімнати, але зупинився в сінях і відтам заохочував жандармів, аби закрили зібрання й арештували Будзиновського. Серед голосних окриків протесту зібрання розв’язано і Будзиновського арештовано. З арешту його незабаром заведено до староства і тут по 4-годиннім переслуханню, що було більше свобідною розмовою, ніж урядовим переслуханням, пан староста випустив його на волю. За чотири переступи закону йому загрожено процесом, але се була тільки пуста погроза, бо процесу не виточено.

Протягом тижня, від 13 до 20 жовтня, переведено в цілім виборчім окрузі найбільшу часть правиборів 25 25 Правибори . – Збори селян, на яких висувалися повноважні представники для участі у виборах. Селяни не мали права брати безпосередньої участі у виборах, а тільки через своїх представників. . Про оживлену агітацію з мойого боку не було що навіть і думати. Я не мав ані часу, ані засобів, аби об’їхати хоч важніші місцевості величезного виборчого округу, коли натомість мій контркандидат, пан Павло Тишковський, не цурався звичайних випробуваних шляхетських агітаційних способів – підкупства та пресії – причім і власті не лише не спиняли, але всякими способами попирали його. І так у Медиці, великім селі недалеко Перемишля, всі властителі ґрунтових господарств одержали раптово упімнення від податкової власті, аби як стій вирівняли свої податкові залеглості, а в противнім разі їм загрожено наглою екзекуцією.

Перелякані господарі купами рушили до Перемишля, одні, щоб будь-яким способом роздобути гроші, а інші з наміром випросити у суворої влади помилування та відкладення. Тим часом у селі війт зі своїми небагатьма прихильниками провів правибори зовсім відповідно до бажання комісара. Запізно побачили хазяї, що їх обдурили. Вони внесли протест, підписаний 80-ма хазяями, але сей протест не мав ніяких наслідків. Те саме сталося в Купні, селі Перемиського повіту.

По інших селах, де правибори випали на користь моєї кандидатури, їх скасувало староство несподівано аж через тиждень, отже, саме перед днем виборів, коли виборці одержали вже легітимаційні карти і так само несподівано, з занедбанням усяких законних форм, провели нові правибори на користь пана Тишковського, наприклад, у Болестрашичах та Негрибці. Протести й тут лишилися без наслідків. У Добромильському повіті зробили те саме, а пан староста показав остовпілим селянам їх протести з великою силою підписів і адресовані до особи намісника, заявляючи їм із самозадоволенням, що вони зовсім нічого не варті, і він навіть не завдав собі труду вислати їх на означену адресу.

Коли в той час взагалі агітували за мою кандидатуру, то була се робота радикального селянського комітету в Торках і кількох молодих людей у Перемишлі та в Добромилі. Я дивуюсь самовідреченню та правдивому геройству сих людей. З кількома крейцерами в кишені, незважаючи на сильний дощ, вони ходили від села до села, наражаючись на всякі невигоди та небезпеки. Селянин Петро Новаковський, брат сеймового депутата Степана Новаковського, був в Устріках без ніякої причини заарештований тамошнім бурмістром і випущений аж другого дня. Селянина Онисика переслідували жандарми, як дикого звіра, від села до села. Друковані відозви, в яких рекомендували мою кандидатуру, відбирали жандарми в селах, хоч відозви перейшли через урядову цензуру. Натомість агітатори пана Тишковського тішилися повною свободою діяльності і могли зовсім явно провадити найкращий торг голосами. Коли в їх присутності заговорював хтось про мою кандидатуру, вони з насміхом запитували:

– А скільки дає той пан за голос?

У неділю дня 20 жовтня мали відбутися передвиборчі збори в Судовій Вишні та в Перемишлі. В першій із тих місцевостей виборці не зібралися, натомість у Перемишлі збори були дуже численні й оживлені. Д-р Антоневич зрезигнував зі своєї кандидатури на мою користь, і я виступив тепер як одинокий кандидат русинів, а властиво як одинокий кандидат селянства. Збори відбулися спокійно. Може, найцікавішим епізодом була промова селянина Остапа з Яксманич, який досить досадно змалював особу пана Тишковського, його «паперові гроші» 26 26 Спеціальні квитки зі штемпелем Тишковського, якими він розраховувався замість грошей з селянами за роботу, але пізніше відмовився викупити. І. Франко викрив ці махінації Тишковського у статті «Das Papiergeld des Herrn von Tyszkowski» («Die Zeit», 1895, № 56, с. 50), а також у статтях з приводу виборів у газеті «Kurjer Lwowski» восени 1895 р. та його діяльність серед народу.