Hermann Hesse - Сіддхартха. Паломництво до країни сходу

– Ти – як я, ти не така, як більшість людей. Ти – Камала, ніщо інше, і в тобі – тиша й спокій, куди ти будь-коли можеш ступити і бути там у себе вдома, – так само, як це можу зробити я. Мало хто має це, а можуть же мати всі.

– Не всі люди розумні, – промовила Камала.

– Та ні, – відказав Сіддхартха, – річ не в тім. Камасвамі такий самий розумний, як я, а от спокою він у собі не має. Зате інші люди, що в них глузду, як у малих дітей, – мають. Більшість людей, Камало, – мов той листок, що зірвався з дерева. І летить він за вітром, і крутиться, і, гойднувшись, лягає на землю. А ще інші люди – їх менше – мов зорі, що линуть своїм шляхом, і вітер до них не дістає, і їхній закон та шлях – у них самих. З-поміж усіх учених людей та саман – а я знав їх багато – був і один такий Досконалий. Не забуду його повік. Це – той Гаутама, Величний, що проповідує своє вчення. Тисячі учнів щодня його слухають, проте всі вони – листя, що падає з дерева. У собі вони вчення й закону не мають.

Камала звела на Сіддхартху очі, всміхнулась.

– Знов ти про нього, – сказала вона. – Знов у тебе саманські думки?

Сіддхартха нічого не відповів, і вони віддалися любовній грі – одній з тридцяти чи сорока різних ігор, що їх знала Камала. Тіло в неї було пружке, як у ягуара чи як лук у мисливця; тому, хто вчився у неї кохати, відкривалось багато втіх і таємниць. Довго гралась вона із Сіддхартхою, довго зваблювала його і відтручувала, збуджувала й стискала в обіймах, утішалася його зграбністю, поки й здолала, і він знеможено вгомонився обіч.

Схилившись над Сіддхартхою, гетера довго дивилась йому в обличчя, у стомлені очі.

– Ти – найкращий з коханців, яких я знала, – замислено промовила вона. – Ти дужчий від решти, гнучкіший і поступливіший. Добре опанував ти моє мистецтво, Сіддхартхо. Колись, як я стану старшою, мені хотілося б мати від тебе дитину. Але все ж таки, любий, ти зостався саманою, все ж таки ти мене не кохаєш. Ти не кохаєш нікого. Хіба це не так?

– Мабуть, що так, – стомлено мовив Сіддхартха. – Я такий, як і ти. Ти теж не кохаєш, а то хіба стало б кохання для тебе мистецтвом? Такі люди, як ти і я, певно, не можуть кохати. А от звичайні – можуть. Ось у чім їхня таїна.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

… В затінку смоківниці зростав Сіддхартха … – «той, хто досяг мети», власне, це ім’я Будди Шак’ямуні (560–400 р. до н. е.), який слідуючи за звичаєм знатних індусів обирати собі імена ведійських провидців, називав себе також Готама (Гаутама). Гессе в листі до С. Цвейга відзначав, що він вклав у цей образ не лише індійську, але й китайську «мудрість». «Мій святий зодягнений в індійське вбрання, але його мудрість ближче до Лао-цзи, ніж до Гаутами. Зараз Лао-цзи дуже мало модний в нашій добрій бідній Німеччині, однак майже всі знаходять його парадоксальним, в той час, як його мислення не парадоксальне, а строго бінарне, воно має два полюси, тобто на один вимір більше. Я часто п’ю з цього джерела»(27 листопада 1922 р.).

… вродливий брахманський син.. . – Брахман – член вищої індуської касти, яка веде своє походження від давнього стану (варни) жреців. З давніх часів брахмани були не тільки мудрецями, які жили з подаяння, але й поетами, вченими, політиками.

… Він вже вмів нечутно вимовляти Ом … – «Ом» – містичне слово у священних текстах індуїстів і буддистів, священне слово, яке вживалося для урочистого торжественного звернення чи благословення і зазвичай ставилося на початку книг. Згідно упадишадам, воно складається з трьох звуків – а, у, м, що символізують три веди: Ритведу, Самаведу, Яджурведу.

… відгомін рядків з Рігведи … – Рігведа – найдавніша пам’ятка індійської літератури, збірник гімнів, звернених до богів, які втілюють сили природи.

… Чи світ створив справді Праджапаті? – Праджапаті – в індійській міфології творець всіх живих істот, верховне божество.

… чи може це зробив Атман. .. – Атман – в санскриті первісно означало «дихання». Пізніше – «життєва сила», «ядро особи». Одне з центральних понять релігійно-філософської системи індуїзму, душа, індивідуальне духовне начало, починаючи з упанишад, утверджується його тотожність з абсолютним духовним началом, душею всього сущого.