Yevgeny Zamyatin - 1984. Ми

У його кабінці було три отвори. Праворуч від диктографа була невелика пневматична труба для письмових повідомлень, зліва велика для газет; а на бічній стіні, на відстані витягнутої руки, була невелика продовгувата щілина, захищена гратами. Остання призначалася для утилізації макулатури. Тисячі, навіть десятки тисяч таких щілин були розташовані по всій будівлі, не лише у кожній кімнаті, але і через кожні кілька метрів у коридорах. Їх називали дірами пам'яті. Коли який-небудь документ підлягав знищенню або якщо хтось бачив, що десь лежить незрозумілий клаптик паперу, це вже була дія, доведена до автоматизму – підняти гратки найближчої діри пам'яті і викинути його, після чого теплий потік повітря віднесе той папірець до величезних печей десь у невідані глибини будівлі і перетворить на попіл.

Вінстон передивився чотири розгорнутих листки паперу. Кожен містив повідомлення, яке складалося з одного або двох рядків на скороченому жаргоні (не новомові, але там були терміни новомови), який використовувався в міністерстві для внутрішніх листувань. А повідомлення були наступні:

«Таймс» від 17.3.84 мова сб невірний прогноз африка виправити

«Таймс» від 19.12.83 прогнози трирічка 4 квартал 83 помилки виправити

«Таймс» від 14.2.84 мінідост неправильно шоколад виправити

«Таймс» від 3.12.83 повідомлення сб наказ двічіплюснедобре посилання неособи переписати повністю подати нагору документацію

З легким відчуттям задоволення Вінстон відклав четверте повідомлення. Це була складна і відповідальна робота, і за неї краще братися в останню чергу. Перші три повідомлення були рутинними справами, хоча друге, ймовірно, передбачало довге й нудне перебирання списків цифр.

Вінстон набрав «потрібні номери» на телеекрані і запросив відповідні випуски «Таймс», які вже через кілька хвилин випали з пневматичної труби на його стіл. Отримані ним повідомлення стосувалися статей і новин, які з тих чи інших причин було необхідно змінити або, згідно офіційної термінології, «виправити». Наприклад, у випуску «Таймс» від 17 березня 1984 року Старший Брат у своєму виступі напередодні передбачив, що південно-індійський фронт буде залишатися спокійним, а незабаром почнеться євразійський наступ у Північній Африці. Але сталося так, що Євразійське вище командування розпочало наступ саме у Південній Індії, залишивши Північну Африку в спокої. Тому необхідно було переписати абзац промови Старшого Брата таким чином, наче він передбачав саме те, що дійсно сталося. Або випуск «Таймс» від 19 грудня 1983 року, де були опубліковані офіційні прогнози виробництва різних категорій споживчих товарів у четвертому кварталі 1983 года, який також був шостим кварталом дев'ятого трирічного плану. Сьогоднішній випуск містив заяву про фактичний обсяг виробництва, який свідчив про те, що прогнози у всіх випадках були абсолютно невірними. Завдання Вінстона полягало у тому, щоб виправити вихідні цифри, щоб вони співпадали з більш пізніми. Що стосується третього повідомлення, то воно містило дуже просту «помилку», на виправлення якої піде буквально кілька хвилин. Зовсім нещодавно, якщо точніше, то у лютому, Міністерство достатку дало обіцянку (офіційний термін – «категорична обіцянка»), що у 1984 року не буде скорочень шоколадного пайка. Насправді, як було відомо Вінстону, шоколадний пайок мав бути зменшений з тридцяти грамів до двадцяти наприкінці поточного тижня. Все, що було потрібно, це змінити початкову обіцянку попередженням про те, що, ймовірно, у квітні буде необхідно скоротити раціон.

Як тільки Вінстон обробив кожне повідомлення, він вставив свої мовні виправлення до відповідних екземплярів «Таймс» і запхав їх у пневматичну трубку. Потім рухом, доведеним до автоматизму, він зім'яв вихідні повідомлення і всі записи, зроблені ним самим, та кинув їх у дірку пам'яті, щоб їх беслідно поглинуло полум'я.

Що саме відбувалося у невидимому лабіринті пневматичних труб, він не знав, але в загальних рисах він розумів, що там до чого. Як тільки всі необхідні виправлення у зазначених випусках «Таймс» будуть зібрані та структуровані, ці випуски будуть передруковані, вихідні копії знищені, а виправлені копії поміщені до файлотеки замість них. Цей постійний процес змін та виправлень застосовувався не тільки до газет, але і до книг, журналів, брошур, плакатів, листівок, фільмів, пісень, карикатур, фотографій – тобто до всіх видів літератури та документації, які могли мати будь-яке політичне чи ідеологічне значення. День за днем і майже кожну хвилину минуле оновлювалося. Таким чином, кожне пророцтво, зроблене Партією, могло бути підтверджено документальними доказами як вірне, і жодна новина або заява, яка суперечила нинішньому стану справ, не повинна була залишатися в архівних записах. Вся історія була ніби написана олівцем, вона стиралася і переписувалася рівно стільки разів, скільки було необхідно. І ніяк не можна було потім довести, що мала місце підміна. Основна частина Відділу Документації – до речі, набагато численніша, ніж сектор, в якому працював Вінстон – складалася із співробітників, в обов'язки яких входило відстеження та збір усіх копій книг, газет та інших документів, які потрібно було змінити або знищити. Випуски «Таймс», які через зміни у політичних поглядах або помилкові пророцтва, зроблені Старшим Братом, були переписані з десяток разів, зберігалися у спеціальному архіві, і не існувало жодної іншої копії, щоб протиставити їм. Книги також відзивалися та переписувалися знову і знову, і незмінно перевидавалися без визнання будь-яких змін. Навіть у письмових інструкціях, які Вінстон отримував і яких позбавлявся, щойно закінчував з ними працювати, ніколи не говорилося і не малося на увазі, що треба було щось «підробити»: це завжди були такі слова, як «описки», «помилки», «неточні цитати», які необхідно було «виправити» в інтересах точності.