Наталія Уіллрайт: Пригоди казок

Ця історія трапилася з одним польським художником, який до завершення подорожі по Україні навіть не підозрював про свою неймовірну здібність… Втім, про все послідовно.

Мілош Ярович деякий час назад закінчив художню академію і вирішив створити власну збірку ілюстрацій, присвячену героям народних казок. Для цього він взяв квиток на автобус і відправився в польську глибинку вивчати байки. Але в пошуках фольклору Мілош виїхав далеко за межі своєї рідної країни. Він відвідав багато міст та селищ, подорожував по Ірландії, Шотландії, Франції, Іспанії, Німеччині, Греції, Словаччині, Румунії… А перед тим як повернутися на батьківщину, Мілош відправився збирати казки в Україну. Його подорож по мальовничій країні почалася з Ужгорода, після чого Ярович відвідав Івано-Франківськ. Потім були: Тернопіль, Хмельницький, Вінниця, Умань, Одеса, Херсон, Полтава та інші міста, в яких Мілош знайшов багато дивовижних оповідей про місцевих героїв. Далі шлях художника вів до Києва, а після – до Львова, звідки мисливець за національним фольклором збирався повернутися в рідну Польщу.

Українські казки настільки надихнули Мілоша, що він вирішив намалювати кілька ілюстрацій. На одній з них митець створив рукавичку, з якої висунулися задоволені мордочки головних персонажів однойменної казки. Мілоша підкорила історія, де Мишка, Жаба, Заєць, Лисичка, Вовк, Ведмідь і Кабанчик втиснулися в одну рукавичку.

Не залишилася без уваги і казка про золотого птаха і морську царівну. Мілош довго вимальовував на альбомному аркуші чарівну красуню, яка стоїть в білих бурунчиках хвиль. Її сукня блакитного кольору відблискує ніжний відтінок неба. А русява довга коса переплетена шовковими стрічками.

Поряд з добрими вигадками, для художника відкрилися і вельми жорстокі історії. Мілош не міг зрозуміти, навіщо Івасик-Телесик запхав зміючку Оленку в піч. Але в порівнянні, наприклад, з фольклором північної Європи українські народні фантазії – не такі вже і моторошні. Мало хто знає, як в оригіналі закінчується багатьма улюблена «Попелюшка». Варто згадати і народні ірландські оповіді про Лепреконів. Здавалося б – невеликий бородатий гном з горщиком золота, нічого особливо страшного. Він хоч і жадібний, проте може виконувати бажання. Але що він забирає натомість?…

І таких історій в різні часи було досить багато. Та все ж, незважаючи на жорстокість деяких оповідань, кожна вигадка несе в собі певний сенс. У всьому світі казки вчать дітей бути сміливими, розважливими, добрими, чуйними. Допомагати собі та оточуючим. Відповідати на хороші вчинки добром. Саме тому Мілош вирішив не малювати жорстоку сцену спалення злої зміючки, а просто втілив на папері образ білявого хлопчика.

До кмітливого Івасика-Телесика приєднався Майстер Іванко. Цей персонаж відомий своїм вмінням майструвати що завгодно з чого завгодно. Тому Мілош одягнув казкового винахідника в робочий комбінезон та спорядив поясом із різними інструментами.

Не забув художник і про Котигорошко – одного з найвідоміших персонажів українських народних казок. Силача Мілош намалював з величезною булавою в руках.

І ще один персонаж підкорив молодого творця своїм характером. Мілош сміявся до сліз, коли читав історію Сірко. Про те, як вовк допоміг старому псу повернути довіру господарів. Тому в окремій папці для ілюстрацій до українського фольклору з’явився малюнок сумного Сірко, який схилився над порожньою мискою біля собачої конури.

Наступною стала ілюстрація Кози-Дерези. Незважаючи на те що у виконанні українських художників героїня однойменної казки малюється в національному костюмі, Мілош вирішив не повторюватися. Він намалював звичайну білу козочку з вінком із польових квітів, одягненому на ріжки. А поруч з ілюстрацією дбайливо вивів пензлем вірш: