Ілларіон Павлюк - Я бачу, вас цікавить пітьма

Здесь есть возможность читать онлайн «Ілларіон Павлюк - Я бачу, вас цікавить пітьма» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Львів, Год выпуска: 2020, ISBN: 2020, Издательство: Видавництво Старого Лева, Жанр: Детская проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Я бачу, вас цікавить пітьма: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Я бачу, вас цікавить пітьма»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Київського кримінального психолога Андрія Гайстера відправляють консультантом у богом забуте селище Буськів Сад. Зимової ночі там зникла маленька дівчинка. А ще там водиться Звір — серійний маніяк, убивств якого тамтешні мешканці воліють не помічати… У цьому проклятому селищі, де все по колу і всі живуть життям, яке ненавидять, розслідування постійно заходить у глухий кут. Андрій вірить, що загублена дівчинка, попри все, жива і він її знайде. Але нікому, крім нього, це не потрібно.
«Я бачу, вас цікавить пітьма» — історія про непробивну людську байдужість і пітьму всередині нас. Про чесність із собою й ціну, яку ми готові заплатити за забуття. Про гріхи, що матеріалізуються, і спокуту, дорожчу за спокій.

Я бачу, вас цікавить пітьма — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Я бачу, вас цікавить пітьма», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Звір біг назирці. Низько пригнувшись, утомившись долати вітер, раз у раз зупиняючись і відпльовуючись від колючої крижаної крупи, він теж зціпив зуби, бо заздрив і дивувався з надприродної наполегливості, з якою від нього вислизала та, що її теплу кров він устиг відчути на смак. Ще хвилину тому був цілком упевнений, що наздожене її. Звір навіть бачив, де саме, і, звісно ж, — як . Але тепер із кожною секундою його чимраз дужче сповнювало моторошне, гидомирне усвідомлення невідворотного: не наздожене. Він недооцінив її, тож, як не станеться дива, добряче за це поплатиться…

Крізь хуртовину вже було чути, як на площі працює автокран. Перед адміністрацією встановили величезні багрові літери, що облямовували зефірно-рожеве серце — «Я [ сердечко ] БУСЬКІВ САД»… Для Звіра це означало одне: на площі були люди! Отже, якщо не наздогнати її раніше — йому гаплик.

Задзвонив телефон. Він смикнувся, відчувши в кишені «іменний» вібродзвінок, встановлений саме для того, щоб на ці дзвінки відповідати завжди .

— Не до тебе! — видихнув убивця.

Під ребро вже встромилася гостра колька, і він не знав, скільки ще витримає такий темп. А Христина крокувала як чортова зомбі. Як смердюча здохла зомбачка, яку не зупиниш, поки вона має чим іти.

Аж раптом Христина вповільнилася й похитнулась… Хода стала непевна і неритмічна. Звірове серце радісно затріпотіло. «Впади! — подумав він, і це слово видалося йому невимовно солодким . — Упади, маленька, і ми покладемо край твоїм мукам разом!». На ходу він розстібнув куртку і поклав пальці на руків’я ножа. Лезо, наче за власною волею, легко піддалося й на сантиметр висунулося з піхов. Але вона вистояла: втративши зо дві секунди, Христина з таким самим завзяттям пішла вперед.

І тоді Звір видав хрипке, сповнене ненависті виття й, неоковирно піднімаючи коліна, кинувся за нею в останньому відчайдушному ривку.

«Вона і вдихнути не встигне, — подумав він. — Іще трошечки… Просто штовхну її в сніг — і…» Ураз потік образів, таких приємних, рятівних картинок у його голові — урвався. Так наче скінчилася плівка в тих давніх кінотеатрах, коли ще заведено було волати механікові: «Сапожник!» Бо Христина вийшла на світло.

Звір ступив іще кілька кроків, а потім злякано зупинився на самому кордоні темряви. «Покараний, — подумав він. — Зрадив принцип і покараний». Він не повинен був її обирати . І не обрав би, якби вона не спровокувала…

Убивця завмер, злякавшись, що відбиті снігом полиски ліхтарів уже по-зрадницькому танцюють на його одежі, роблячи помітним на тлі мли для тих, що вовтузяться зараз із ідіотським написом. «Я [ сердечко ] БУСЬКІВ САД»… Він гарячково метикував… Єдине, що спадало на думку, — божевільний, ризикований варіант: піти і добити її просто там, за спинами робітників, під вікнами мешканців, які ще не позасинали. Сніг валив дрібною крупою, і звідти, де стояв Звір, центр площі проглядався, мов крізь мерехтіння на телеку — є шанс, що його не помітять. Не всі ж стоять вечорами біля вікон! Але що як озирнеться котрийсь робітник… А як вона скрикне, то озирнуться вони всі… Якби це було кіно, він би вирізав сьогодні всіх, разом із робітниками. Але це не кіно…

Аж ось немов маленька петарда розірвалася у Звірових грудях, і він ледь не скрикнув на радощах — упала! Зашпорталась і повалилася навзнак у кучугуру!

Звір закляк, перестав навіть дихати. Христина борсалася в заметі, наче впіймана риба, силкуючись підвестися. Спершу непевно встала навкарачки… Якийсь час розхитувалася туди-сюди…

— Ти здихатимеш чи ні? — вигукнув він і мимоволі озирнувся, злякавшись, що його хтось почує.

І наче на зло йому, Христина випросталася одним відчайдушним ривком.

Звір до крові прокусив губу. Лайнувся, сплюнув у сніг. Тварюка… Ні, він усе зробив правильно — вона заслуговує здохнути! Ступив крок уперед… Одразу засумнівався й повернувся в тінь. Завагався, не знаючи, як учинити. Аж ось Христина знову впала! Повалилася в сніг навзнак. Він завмер.

Час спливав нестерпно повільно. Звір навіть не дихав, не усвідомлюючи, що легені розривають грудину, вимагаючи повітря. Христина не рухалася. Звір рахував секунди. Вона лежить уже пів хвилини… Якщо так піде далі, хурделиця й мороз усе зроблять за нього. «Не встане… — подумки повторював він. — Не встане!»

Нарешті він шумко вдихнув і вперся руками в коліна, відчувши, як на нього навалилася ціла тонна втоми. «Усе закінчилося», — сказав він собі, але ці слова пролунали як брехня. Жалюгідна, непереконлива брехня. Він мусить усе докінчити сам . Не можна покладатися на долю, — вона полюбляє бити в спину. І щойно він обернеться, щоб піти, дівка підведеться. Встане, дійде до людей і скаже їм лише два слова — ім’я і прізвище. Вгадайте, чиї! Вгадайте, чиї…

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Я бачу, вас цікавить пітьма»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Я бачу, вас цікавить пітьма» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Я бачу, вас цікавить пітьма»

Обсуждение, отзывы о книге «Я бачу, вас цікавить пітьма» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x