Джоанна Ягелло - Тирамісу з полуницями

Із залу почулося:

— Я дуже перепрошую...

Лінка визирнула.

— Довго чекати на салат?

Суміш салату, порізана куряча грудка, сушені помідори, звичайні помідори, насіння соняшника — поки що все було добре, усе як слід. А тепер соус. Давай, мала. Може, у тебе вийде. Із чого складається салатний соус?

Олива. Лимон? Так, мабуть. Сіль. Цукор. Подрібнений часник. Може, трохи гірчиці? Чом би й ні, коли щось оригінальне, то не зрозуміло, що воно не таке, як мало би бути. Десь майнула думка, що поєднання гірчиці з медом дуже навіть непогане. Ага, згадала Лінка, адже Адріан якось приготував для неї курячі крильця в гірчиці з медом. Клас. Додала гірчиці. Перемішала, покуштувала й відчула, як її смакові рецептори шаленіють від щастя. Смакота! Вийшло! Вона б навіть почала підспівувати або пританцьовувати від радості, якби не те, що той чувак чекав на свою страву. Лінка щедро полила салат соусом і подала, страшенно собою пишаючись.

Доки гість їв, Лінка вдалося знайти міксер і перемішати налисникове тісто, а ще приготувати начинку зі шпинату й фети. На щастя, тут не знадобилися ані інтернет, ані уява — Рута докладно про все розповіла, перш ніж піти. Згодом почали приходити відвідувачі. Лінка не уявляла, коли вона встигне приготувати суп, бо їх весь час доводилося обслуговувати.

По восьмій дівчина вже падала від утоми. Клієнтів наразі не було, і вона вирішила зварити сочевицю.

Переглянула вміст холодильника й шафок — знайшла консервовані помідори, часник, цибулю, кілька морквин. Начебто має підійти. Ну, а якщо Руті не смакуватиме, може, наступного разу не наказуватиме їй готувати. Налила води до великої каструлі, сочевицю сипнула «на око», суп видався їй загустим, але завжди можна долити більше води. Докинула покраяну моркву. Знову хтось прийшов. Лінка залишила суп на плитці. Не любила її, плитка була індукційна, надто швидко нагрівалася, не вдавалося її нормально відрегулювати, та нічого не вдієш. Вийшла до відвідувачів.

На жаль, прийшла не одна особа, а три бабульки — у пастельних пальтечках і капелюшках. Одна з них тицьнула на круасан.

— Звіржі? — запитала.

— Що таке? — здається, Лінка була занадто втомлена. Подумала, що їй причувається.

— Битаю джи звіржі?

Звіржі? Може, звірі? Здається, вона питає, чи в круасанах є тваринний жир? Зараз дедалі більше людей мають алергії, наприклад, на глютен, ще там щось... а може, вона веганка? А круасани, здається, на маслі...

— Моя подруга питає, чи випічка свіжа, — утрутилася інша бабулька. Ця нагадувала Лінці мопса. — їй прооперували щелепу.

Лінка прикусила губу, щоб не засміятися. Бідолашна жінка, прооперована щелепа — це справді не смішно. Прокусила губу до крові, але таки втрималася.

— Звичайно, — відповіла. — Свіжесенькі.

— А машинки?

Лінка перелякано глянула на вітрину. Жодних машинок, мабуть, ішлося про мафіни, бо більш нічого такого не було.

— Є кокосові та з молочним шоколадом.

— М-м-м... кокосові, — мугикнула її товаришка й звернулася до третьої. — Візьмімо, еге ж, Ганко? А ти, Марилю, дивись, тобі не можна солодкого.

— Кокосова залишилася остання, — попередила Лінка. — Але раджу малинові з білим шоколадом.

— Ці? — третя бабулька показала на мафінку.

— Ні, це вівсяні. Ось ці, — відповіла Лінка й зітхнула. Деякі відвідувачки поводилися гірше, ніж її молодший братик.

— Мені жуб, — зажадала ота, що зі щелепою. Мариля.

Лінка перелякалася ще дужче. Жуб? У неї щось із зубами???

— Жуб! — нетерпляче вигукнула жінка.

Здається, у них було пиво «Зубр», може, вона його мала на увазі?

— Крем-жуб.

— Принесіть їй суп-пюре. Солодкого їй не можна, у неї діабет. Марилі ампутували ногу, тепер ходить на дерев'янці.

Це вже було занадто. Лінці вдалося кивнути головою, мовляв, зрозуміло, і швиденько пірнути до підсобки. Там вона схопила чисту ганчірочку й притисла до вуст, бо ж реготалася аж до сліз. О Боже, прооперована щелепа, дерев'янка замість ноги, здається, мені це все наснилося. Вона довго вмивала обличчя холодною водою, а тоді вийшла до відвідувачок.

— Пробачте, я передала замовлення кухареві, щоб не довелося довго чекати, — вигадала вона. Кухар! Нічого собі!

— А соєве молоко до кави у вас є? — спитала перша, та, що схожа на мопса. — Бо, здається, у мене алергія на коров'яче. Відразу вся вкриваюся висипкою, — підморгнула Лінці. Крім мафінок вони ще замовили каву: із соєвим молоком, із сиропом і збитими вершками.

Коли Лінка вже все принесла, бабулька в пальтечку, яке кольором нагадувало полуничний торт, пошепки звернулася до дівчини: