Джоанна Ягелло - Тирамісу з полуницями

Лінка озирнулася й зустрілася із сердитим поглядом якогось чоловіка. На щастя, у віконці поруч звільнилося місце, інакше він би її просто з'їв. Але касирка теж глипнула на неї непривітно. «І чому люди такі неприємні?» — подумала Лінка. Вона взагалі не могла цього збагнути. Невже не можна бодай іноді посміхатися?

— На який потяг? — спитала бабера. У неї було пряме руде волосся, яке при корінні мало інший колір. «Може, вона така непривітна, бо в неї немає грошей на перукаря?» — подумала Лінка.

— А які є?

— Треба було подивитися раніше! — відбуркнула бабера. — Тут вам не бюро інформації. На потяг о восьмій квитків уже немає.

— Немає?

— Звісно, це ж канікули.

Хтось налягав на Лінку ззаду.

— Слухайте, а швидше не можна? — почулося знову.

— Тоді на наступний потяг.

— Теж немає, — жінка похитала головою. — Почекайте трохи.

Вона таки її пожаліла.

— Є квитки на середу по обіді. Оті дешеві, по сорок дев'ять злотих.

— Аж на середу по обіді! Це запізно!

Лінці здавалося, що касирка її обманює. І раптом почула приємний чоловічий голос.

— Дівчино, ви краще зверніться до центру обслуговування клієнтів, у головному залі. Там немає черг, ніхто не поспішає, там ви спокійненько купите квиток.

— Добре, дякую.

— То як, давати ті, що на середу? — нетерпляче запитала касирка. Мабуть, уважала, що коли Лійка зайняла стільки часу, то тепер неодмінно мусить щось купити.

— Ні, дякую, — відповіла вона.

— Морочить голову, а люди чекають, — просичала за спиною жінка в песцевій накидці.

У центрі обслуговування клієнтів справді все було по-іншому. Але Лінка переконалася, що квитків на «Пендоліно» на потрібні дати справді не було.

— Є інший експрес до Кракова.

— Е, ні. Це зовсім інше. Розумієте... — Лінка вирішила звіритися продавцеві. На відміну від тієї страхітливої бабери в касі, він здавався симпатичним. — Це має бути сюрприз для мого хлопця. Неодмінно цей швидкий потяг. І саме на цей день, бо потім у нього іспити. Ми збиралися поїхати до Кракова, а звідти до Закопаного. Романтична поїздка, — і вона усміхнулася.

— Ну, щодо мене, то я оминаю Закопане взимку десятою дорогою, особливо під час канікул. Бо неймовірні натовпи. І з житлом проблеми. А ви вже щось собі зарезервували?

— Та ні, — відповіла Лінка, — але мені здавалося, що із цим не має бути проблем.

— На вашому місці я б поїхав куди-небудь, де не так людно. Приміром, на море.

— На море? Узимку?

— До Ґдині є швидкий потяг. Можна подивитися Тримісто [4] Тримісто — Ґданськ, Ґдиня й Сопот (прим. пер.). , а тоді поїхати на острів Хель. Там дуже гарно, навіть узимку. Просто чарівно. Гарантовано безлюдні пляжі, не те, що влітку.

І заходився шукати в комп'ютері.

— Є місця в понеділковому потязі. Цей день вам і був потрібен. На 8.39, «Експрес-Інтерсіті Преміум», тобто ваше омріяне «Пендоліно». Ще до полудня будете в Ґдині, а вже далі — як захочете.

— Ну, не знаю... я собі уявляла вкриту снігом хатинку, з якої видко було б Ґевонт.

— Зараз у Закопаному можна щонайбільше винайняти якусь обшарпану кімнатку, звідки можна побачити юрбу на Крупувках.

— Боюся, що моєму хлопцеві ця ідея не сподобається. Ця поїздка — то подарунок на день народження.

— Якби в мене була така дівчина, я б з нею поїхав хоч і на край світу! — мовив продавець.

Лінка зашарілася. І швиденько купила два квитки до Ґдині. Ну й нехай. Якщо Адріанові не сподобається, от тоді вона перейматиметься. Ніколи не варто непокоїтися заздалегідь. Найважливіше, коли є з ким їхати. А напрямок і мета подорожі — хіба це аж так важливо?

Знову подумала про Наталію. Шкода, що в них із Марціном нічого не вийшло. Він був такий класний хлопець. Один з тих, із ким почуваєшся затишно й безпечно. Цікаво, чи погодився б він повернутися до Наталії, якби...

І враз їй заболів живіт. Страшенно заболів. Тим особливим болем, знайомим лише жінкам. Лінка вже знала, що її молитви вислухано. Не треба було навіть бігти до туалету, щоб перевірити. Лінка вирішила швидше піти додому. Дівчина полегшено зітхнула й розпливлася в усмішці. Ох, світ раптом зробився таким чудовим! Але із тими таблетками доведеться щось вигадати. Адже їх приймає чимало дівчат. Якщо треба, піде приватно до якогось гінеколога. Але спершу варто спробувати в державній поліклініці. Зрештою, не конче з порога розповідати, нащо вона прийшла. Порадиться з Каською, може, вона знає, як усе залагодити. Адже вона теж кохається зі своїм хлопцем. Каська взагалі в багатьох речах виявилася значно обізнанішою.