Наталія намагалася схуднути в Португалії, але, мабуть, цього не досить... Певне, вона товста, як свинка Пепа, якщо після двотижневої дієти досі не могла надягти цієї сукенки. Ну, так, адже сукня була із часів розміру 34. Треба добряче за себе взятися.
На щастя, у шафі залишалася ще купа одягу. Наталія вибрала чорні легінси, а до них білу шовкову блузку з рюшами. І, звичайно, туфлі на високих підборах. Чудово! А коли ще схудне, то виглядатиме просто приголомшливо. Усі її подружки були худіші за неї. Як їм це вдавалося?
Воно й не дивно, що з того кастингу тоді нічого не вийшло. Наталія просто була затовстою, а в рекламних агенціях завжди шукають дуже худих дівчат.
Вона ще раз перевірила, чи приготований на завтра одяг лежить на своєму місці, а тоді лягла спати. Але ще довго крутилася з боку на бік, намагаючись не думати про батьків, нову школу, ані про те, як швидко схуднути.
* * *
Адріан, Лінчин хлопець, теж не спав. Проте зовсім не через те, що не міг заснути. Уперше в житті вересень для нього не означав початку навчального року. У його виші це мало відбутися лише в жовтні. Ні, він не вступив до омріяної Академії мистецтв. Та це нікого особливо не здивувало, бо загалом таке мало кому вдавалося з першого разу. Мабуть, вплинула родинна ситуація, смерть мами, уся ця справа з Лінкою... Через усе це Адріан не міг зосередитися на малюванні. Звичайно, він приготував портфоліо вчасно, але воно явно було заслабким. І батько порадив вибрати приватний мистецький виш.
— Може, за рік чогось навчишся і таки вступиш, — сказав він. — Це все ж краще, ніж цілий рік байдикувати.
Адріан погодився. І запропонував, що одночасно працюватиме. Щоби бодай докластися до оплати за навчання. Батько не дуже наполягав, грошей їм не бракувало, проте Адріан сказав, що так буде чесно.
Але тепер він не міг заснути не через те, що досі мав канікули, а тому, що настільки зосередився на малюванні, що аж забув про час. Малював Лінчин портрет. Не вперше й, мабуть, не востаннє, та цього разу йому хотілося, щоб це було щось дійсно неповторне. А вона навіть не підозрювала, що стала його музою... Мабуть, здивувалася б, скільки її портретів він уже намалював. Пастеллю, акварелями, акриловими фарбами... Він без кінця її фотографував і надихався цими фотографіями. Лінка завжди була для Адріана найвродливішою.
Доходила перша година ночі, а він і досі стояв біля мольберта. Намагався перенести на полотно те, що було найважче. Її чарівливість. Те, як вона сміялася. Ех, нелегко йому це вдавалося. Звичайно, він багато чого навчився в Лондоні, находився галереями, надивився на картини. Але весь час перебував у пошуках власного стилю. Яскраві кольори, шпатель... Це стало його останнім відкриттям. Найгірше, що акрилові фарби швидко висихали, він волів олійні, але де ними малювати? Не вдома ж... Скипидар дуже смердить, а в них навіть балкону немає. Може, у виші будуть кращі умови. Адріан мріяв про власну майстерню, просторе приміщення з високими вікнами, де він міг би малювати, скільки душа запрагне. Та наразі його мріям не судилося здійснитися.
* * *
Не спав і Оскар. Вони подружилися з Лінкою цього року, він навіть устиг трішки в неї закохатися. На жаль, шансів не мав жодних. Лінка з Адріаном знову були разом. Попри все. Зрештою, він однаково виїхав з Варшави й повернувся додому, отож надій на майбутнє не було. Проте Оскар не спав не тому, що думав про Лінку. Оскар не спав, бо рятував маму. Він саме силкувався затягнути її з ванної до спальні. Унітаз був весь забльований, а майже непритомна мати не могла зробити й кроку. Оскар подумав, яким наївним був, гадаючи, що його повернення додому примусить маму змінитися. Він за нею не встежить. Йому доводилося не лише вчитися, а ще й працювати, бо їжі не ставало навіть на харчі, а від батькових грошей хлопець відмовився. Може, не варто було? «Ех, — подумав Оскар, — яка різниця. Вона п'є, бо алкоголічка, а я її рятую, бо я її син». Що буде далі, він і гадки не мав.
* * *
Не спала й Каська, Лінчина зведена сестра. І теж зовсім не через те, що не вдавалося заснути. Їй хотілося спати, але вона не могла заснути в літаку. Дівчина саме поверталася зі своїми названими батьками з відпочинку. Чартерний літак із Хорватії мав приземлитися на Окенці о першій ночі.
Це були чудові канікули. На щастя, родинна ситуація теж якось унормувалася. Батьки перестали ревнувати її до Лінки й справжньої матері, яка після розмови з донькою нарешті пересилила себе й відвідала їх, прохаючи не забирати Каськи з міста. Обидві сторони зрозуміли, що всім у цій ситуації складно, і що насправді для них важливе Касьчине щастя. Це було найважливіше й для справжньої мами, і для прийомної, яка ставилася до Касі як до рідної доньки. Каська думала про те, що завтра вже починається школа, а вони повертаються в останню мить. Але до початку навчального року не треба було якось особливо готуватися, тільки вибрати святковий одяг. Щось та знайдеться, подумала Кася й позіхнула. Знову спробувала задрімати, але літак уже пішов на посадку.
Читать дальше