Юрій Єрмолаєв - Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).

А я дуже серйозно сказав:

— Поки що такого наказу не було. Я тільки знаю, що перше важливе завдання, яке нам скоро доручать, ви будете виконувати в масках, щоб вас ніхто не впізнав.— І тут же додав: — Але якщо хтось з вас проговориться і скаже, що вожаті вашої зірочки Павлик і Петрик, ніякого завдання нам не одержати.

— Не хвилюйся!

— Ми не проговоримося! — гаряче запевнили нас жовтенята.

— Ото і добре,— полегшено зітхнув Павлик і поліз у свій портфель за зошитом: на збір зірочки він завжди приходив з портфелем.— А тепер я вам повідомлю про наших підшефних. Я підрахував усіх, у кого ми були,— І Павлик оголосив: — У трьох будинках нашого двору живуть двадцять три собаки, тридцять шість котів, сім'я морських свинок, чотири черепахи, три хом'ячки, п'ять щигликів, канарка з кенаром, двоє хвилястих папуг, степовий їжак і тимчасовий мешканець півень Філя венеціанської породи.— Він відклав свій список і запитав дітей: — А що коли зробимо у дворі невеликий загончик? У клітці багато не набігаєшся, а в загончику хом'ячки і морські свинки можуть гратися.

— Морським свинкам треба вирити ставок, великий, як море,— розреготався Гоша.

Довелося пояснити йому, що морські свинки тільки так називаються, тому що колись давним-давно їх привезли до нас із-за тисячі морів. А води вони бояться більше ніж коти. Гоша дуже здивувався і заявив, що тоді морських свинок треба називати сухопутними.

Ми закінчили нашу нараду і відправилися на пошуки будматеріалів для загончика, який Павлик назвав вольєрою. Ходили понад годину, але ніде не знайшли жодної пристойної дошки. Тоді ми повернулися, щоб поговорити з техніком-доглядачем. Він жив у домі навпроти. Але як тільки ввійшли до себе у двір, від подиву просто руками розвели. Там працював бульдозер. Він наїжджав на дровітню і розвалював її. Біля бульдозера метушився і давав вказівки технік-доглядач.

— А як же наш таємний штаб? — закричав товстун Гоша.

— Перенесемо збір в інше місце,— сказав Павлик.— Зате в нас буде багато будматеріалів. Ми таку вольєру зробимо, не гірше, ніж у зоопарку.

Це заспокоїло дітей. Ми дочекалися, коли бульдозерист завершить роботу, і взялися відбирати вцілілі дошки. Назносили цілу купу та й розійшлися по домівках обідати і робити уроки.

Але я ще не почав їсти суп, як до мене прибіг захеканий Гоша.

— Приїхала вантажівка і все відвозить,— повідомив він з порогу,— наші дошки теж вантажать!

Ми помчали у двір. Вантажівки, яка відвезла частину наших дощок, вже не було. В кабіні бульдозера сидів молодий хлопець і позіхав.

— Ви навіщо наші дошки забираєте? — суворо запитав я його.

— Згідно з нарядом,— безтурботно відповів хлопець.

— Біжимо до техніка, скажемо! — засмикав мене Гоша.

Ми побігли. Техніка-доглядача вдома не було. Гоша не витримав і закричав на всю квартиру:

— Нас обікрали!

Дружина техніка, його мати і дві дочки-дошкільниці обступили нас і почали розпитувати, з якої ми квартири і коли сталася крадіжка. Але тут прийшов технік-доглядач і зразу все зрозумів.

— Нехай відвозить мотлох,— сказав він,— ми зробимо для вас ігровий майданчик з нового матеріалу. В нас є на це фонди. Столяри поставлять альтанку, гриби-парасолі, а ви їх пофарбуєте. Впораєтесь?

— Впораємося,— відповів Гоша і, кивнувши на мене з Павликом, оголосив: — Це наші вожаті! — І додав значуще: — Їх Костею та Яшею звуть.

— Дуже приємно,— сказав технік-доглядач.

У дворі бульдозерист і шофер вантажили решту дощок на іншу вантажівку.

— Швидше! Швидше! — підганяли їх Павлик з Гошею,— чистіше прибирайте цей мотлох. Тут буде ігровий майданчик з нового матеріалу. У нас є фонди.

Хлопець-бульдозерист підчистив як слід. Жодної тріски не залишив, жодної цеглинки.

Ми почали чекати будматеріали і столярів. Прождали три години і нічого не діждалися. Тоді Павлик, я, Вадик і Бориско знову пішли до техніка-доглядача. Ми хотіли взяти з собою Гошу. Він міг знадобитися, якщо нам доведеться щось відстоювати. Але його мама сказала, що він пішов кудись дресирувати щеня. Довелося йти без нього.

— Бульдозеристів нема, і столярів теж,— повідомили ми техніку-доглядачеві.

— Не все зразу,— технік-доглядач тяжко зітхнув: — Столяр може прийти хоч зараз, тільки що йому робити без будматеріалів?

— Нічого робити,— погодилися ми,— треба привезти будматеріали.

— А хто це зробить? — запитав нас технік-доглядач.— Водопровідник за дошками не поїде і сантехнік теж, а завгосп у відпустці.