Мері Додж - Срібні ковзани

Людвіг і Карл постелили собі на підлозі. Людвіг уже забув і про «вутсполен», і про змагання, і геть про все, а Карл ніяк не міг заснути. Він чув урочисту нічну музику курантів, настирливу стукалку сторожа, яка що чверть години стукала в різнобій із дзвонами; він бачив, як місячне сяйво зісковзнуло з вікна й червоне досвітнє світло проникло до кімнати. Увесь цей час він думав: «Фу, яким телепнем я себе показав!»

Карл Схуммель, коли був наодинці з самим собою й ніхто його не чув і не бачив, був аж ніяк не таким молодчиною, як той Карл Схуммель, що козирився перед іншими.

Повірте мені, що вранці дочка хазяїна вже постаралася і приготувала хлопцям чудовий сніданок. У мейнгеєра Клеєфа був китайський гонг, який відлунював голосніше за десяток обідніх дзвонів. Коли його жахливі звуки лунали по всьому будинку, сонні пожильці прокидалися, мов від поштовху, й одразу підхоплювалися. Але цього ранку дочка хазяїна бити в гонг не дозволила.

— Нехай хоробрі паничі посплять, — сказала вона засмальцьованому кухарчукові, — а коли прокинуться, ми їх смачненько почастуємо.

Пробило десяту годину, коли капітан Пітер і члени його команди один за одним врозсип спустилися вниз.

— Запізно! — пробурчав хазяїн. — Нам уже час до суду. Непогана історія для пристойного готелю! Але ж ви на суді скажете правду, паничі? Ви скажете, що в «Червоному Леві» мали чудовий стіл і кімнату, чи не так?

— Звичайно, — зухвало відповів Карл, — і до того ж ми насолоджувалися приємною компанією. Хоча сусіди тут роблять досить несподівані візити.

Хазяїн тільки зміряв його поглядом і гмикнув. Але його дочка виявилася більш охочою до розмови. Труснувши сережками, вона різко присоромила Карла:

— Товариство тут, мабуть, не вельми приємне, пане мандрівнику, коли ви втекли від нього!

— Нахаба! — тихенько прошепотів Карл і діловито взявся оглядати ремені на своїх ковзанах.

А кухарчук, який підслуховував за дверима, приклавши вухо до щілини, аж скорчився від німого сміху.

Після сніданку хлопці пішли до суду при поліції разом із Гьойгенсом Клеєфом і його дочкою. Мейнгеєр Клеєф у своїх свідченнях говорив більше про те, що аж до минулої ночі в «Червоному Леві» ніколи не було жодного грабіжника. Щодо самого «Червоного Лева», то це найпристойніший готель у Лейдені.

Хлопчики по черзі розповіли все, що їм було відомо у справі, і впізнали в арештанті, що сидів на лаві підсудних, ту саму людину, яка пізно вночі пробралася до їхньої кімнати.

Роздивившись, що грабіжник — людина середнього зросту, Людвіг здивувався: він же під присягою розписав його перед судом як величезного здорованя з широкими квадратними плечима і неймовірно важкими ногами!

Якоб божився, що його розбудив шум, який здійняв грабіжник, стукаючи й човгаючи ногами по підлозі. Але одразу ж після його свідчень Пітер та інші хлопчики (вони дуже шкодували, що не розповіли всіх подробиць своєму заспаному товаришеві) свідчили, що грабіжник і пальцем не поворухнув з тієї миті, як вістря ножа доторкнулося до його шиї, і аж до тієї, як його, зв’язаного по руках і ногах, перевернули на спину для огляду.

Дочка хазяїна змусила хлопця пекти раків і викликала усмішку в усіх присутніх на суді, заявивши, що, «якби не ось цей вродливий панич (і тут вона вказала на Пітера), їх усіх зарізали б у ліжках, бо в цієї жахливої людини був величезний блискучий ніж, довгий, як рука вашої честі». І далі вона запевняла, що «вродливий панич боровся, як лев, намагаючись вирвати ножа в грабіжника, але він занадто скромний, дай йому Бог здоров’я, щоб розповідати про це».

Після того, як громадський обвинувач закінчив короткий допит, свідків відпустили, а справу грабіжника передали на розгляд карного суду.

— Мерзотник! — люто промовив Карл, коли хлопчики вийшли на вулицю. — Його треба негайно кинути до буцегарні. Був би я на твоєму місці, Пітере, я одразу ж порішив би його!

— Мабуть, його щастя, що він потрапив у менш небезпечні руки, — спокійно відповів Пітер. — Здається, його і раніше заарештовували за обвинуваченням у крадіжці зі зламом. Цього разу йому нічого не вдалося поцупити, але він зламав гачок на дверях, а це за законом, наскільки я знаю, прирівнюється до грабунку. Крім того, він був озброєний ножем, і це ще погіршить становище бідолахи!