Рафаелло Джованьйолі - Спартак

Стосовно воєнних операцій було вирішено, що Крікс залишиться із двома легіонами в Нолі й разом із Граніком керуватиме навчанням равеннського легіону, що прибув до табору два дні тому. Спартак із легіоном, яким командував Борторікс, з'єднається в Бовіані з Еномаєм і нападе на Коссинія й Варинія, перш ніж вони закінчать комплектування своєї нової армії.

І от на світанку наступного дня Спартак на чолі легіону вийшов з табору й через Кавдинські гори попрямував у Алліфи. Скільки Евтибіда й Мірца не просили його взяти їх із собою, він не погодився, заявивши, що йде не на війну, а тільки на розвідку, і незабаром повернеться; він просив їх залишатися в таборі й чекати на його повернення.

Коли Спартак прибув у Бовіан, він уже не застав там Еномая, який знудився у таборі. Два дні тому він знявся з табору й попрямував у Сульмон, де, за повідомленням розвідників і шпигунів, перебував Вариній для набору солдатів. Еномай сподівався напасти на нього й розбити.

Але трапилося те, чого обмежений розум Еномая не міг передбачати: Коссиній, наступного ж таки дня після відходу германця, таємно залишив Бовіан і попрямував слідом за гладіаторами з наміром атакувати їх із тилу, щойно вони зустрінуться з Варинієм.

Спартак одразу зрозумів усю небезпечність становища Еномая. Він дав своєму легіону кілька годин для відпочинку а потім вирушив слідом за Коссинієм, що випередив його вже на два дні. Коссиній старий солдат, але бездарний полководець, сліпо благоговів перед стародавніми правилами. Він рухався, як того вимагав звичай, переходами по двадцять миль на день, а Спартак, зробивши два переходи по тридцять миль, наздогнав його через два дні в Ауфідені й напав на нього. Коссиній із сорому й розпачу кинувся в ряди гладіаторів і загинув.

Продовжуючи просуватися із тією ж швидкістю, Спартак вчасно устиг на допомогу Еномаю й неминучу його поразку перетворив на перемогу. Германець вступив у бій з Варинієм між Маррувієм і озером Фуцин. У Варинія було близько восьми тисяч солдатів. Під натиском римлян ряди гладіаторів порідішали, але в цей момент з'явився Спартак і відразу змінив хід бою. Вариній, зазнавши поразки, з численними втратами, швидко відступив до Корфінія.

Під час цих набігів Спартак набрав стільки рабів і гладіаторів, що за два місяці склав два нових легіони й повністю озброїв їх. Але завбачливого Спартака не спокушала думка про облогу Рима. Він розумів, що двадцяти й навіть тридцяти тисяч солдатів було б недостатньо для такої військової операції.

Тим часом Публій Вариній, набравши з дозволу сенату серед піцентів величезну кількість вояків і отримавши підкріплення з Рима, із величезними бажанням змити ганьбу поразки, наприкінці серпня виступив з Аскула й на чолі вісімнадцяти тисяч солдатів великими переходами рушив на Спартака. Спартак, довідавшись про наближення Варинія, рушив йому назустріч. Напередодні вересневих ід (19 вересня) війська зійшлися. Зав'язався бій.

Бій був тривалим і кровопролитним, але до вечора римляни під натиском несамовитої атаки гладіаторів кинулися навтьоки. Ця остання атака була такою стрімкою й потужною, що легіони Варинія були вщент розбиті.

Сам Вариній, прагнучи підтримати честь Рима, боровся з розпачливою хоробрістю й великим завзяттям, але, поранений Спартаком, змушений був залишити в його руках свого коня й дякувати богам за порятунок власного життя. Понад чотири тисячі римлян загинуло в цьому кровопролитному бої. Гладіатори заволоділи їхньою зброєю, обозом, табірним устаткуванням і прапорами, навіть взяли у полон лікторів зі свити претора.

Після поразки під Аквіном претор Публій Вариній з десятьма тисячами воїнів — залишками своїх розбитих легіонів — відступив у Норбу Там він зміцнив сили з наміром одночасно захищати Аппієвий і Латинський шляхи — на випадок, якби ненависний йому гладіатор, всупереч усім правилам тактики, традиціям і вказівкам досвідчених полководців набрався нахабства вирушити до стін Рима.

У свою чергу Спартак після блискучої перемоги під Аквіном послав у табір під Нолою гінців з повідомленням про цю перемогу, а своїм легіонам дозволив відпочинок у таборі, який залишили римляни. Там він викликав у свій намет Еномая й передав йому командування чотирма легіонами, взявши з нього слово, що до його повернення він у жодному разі не залишить аквінський табір. Еномай пообіцяв. О другій годині по півночі Спартак таємно залишив табір гладіаторів і на чолі трьохсот вершників вирушив у похід, мета якого була відома лише йому одному.