Рафаелло Джованьйолі - Спартак

— Борторіксе!.. Якщо щастя супроводжуватиме нашу хоробрість, то цей маленький загін із сімдесяти восьми осіб зможе покласти початок великій війні й шляхетній справі!..

І додав:

— Історія, на жаль, судить про шляхетність діянь лише за їхніми вдалими наслідками! А втім, чи є місце на сторінках історії для цих сімдесяти восьми поруч із трьомастами захисниками Фермопіл? Хтозна!..

Він розпорядився поставити охорону біля кожного виходу, потім викликав управителя Долабелли. З'явився грек-управитель, уродженець Епіра. Спартак його заспокоїв, сказавши, що на віллі вони візьмуть лише їжу, деякі необхідні їм речі, а також зброю, що тут знайдеться. Ні він, ані його товариші не заподіють жодних збитків господарю вілли.

Тож незабаром гладіатори отримали харчі й вино для підкріплення своїх сил і за наказом Спартака запаслися провізією на три дні. Сам же він майже не торкнувся страв і вина, хоча вже багато днів не знав передиху й більше тридцяти годин нічого не їв. Зате на віллі римського патриція він несподівано для себе знайшов лікаря-грека на ймення Діонісій Евдней. Цей раб лікував хворих рабів і самого власника вілли, коли той жив тут. Лікар заходився старанно лікувати руку рудиарія.

Нарешті, віддавши найдетальніші й точні розпорядження Борторіксу, Спартак ліг у зручне ліжко й заснув міцним сном. Він проспав до ранку, хоча й велів галлові розбудити його на світанку. Сон підкріпив фракійця, він прокинувся сповнений бадьорості, упевненості й надії. Сонце вже більше трьох годин заливало світлом розкішну віллу й околишні пагорби. З одного боку зеленіли лісисті, круті схили Апеннін, з другого боку відкривалася приємна для ока панорама міста й виднілися гарні вілли, що спускалися до самісінького моря.

Спартак, Борторікс і найхоробріші з гладіаторів озброїлися мечами й списами, знайденими на віллі. Фракієць завбачливо розмістив рабів Долабелли серед випробуваних своїх соратників, аби вони підтримували бадьорість духу в новачків, разом з якими у загоні було вже понад сто п'ятдесят чоловік. О другій годині Спартак залишив віллу Долабелли й глухими стежками, через поля й виноградники, попрямував у бік Неаполя. Після швидкого переходу загін гладіаторів у сутінках підійшов до Неаполя й за наказом Спартака зупинився за кілька миль від міста, побіля вілли одного патриція. Наказавши своїм товаришам запастися провізією на наступні три дні й забрати всю зброю, що вони знайдуть, фракієць суворо заборонив чинити насильство й грабунок.

За дві години загін пішов звідти, поповнивши свої лави п'ятдесятьма гладіаторами і рабами.

Усю ніч Спартак продовжував свій похід. Він прямував до Помпеї. Нарешті, зайнявши кілька садів обабіч дороги, розмістив за живою огорожею з акацій, мирти й розмарину своїх товаришів, кількість яких зросла за добу до трьохсот осіб.

Тут він наказав їм залишатися до сходу сонця.

Світало. Хмари з білих перетворювалися на рожеві, з рожевих на пурпурові. Незабаром вони заграли золотими блискітками, і по горі, що до цього височіла чорною й грізною гранітною громадою, раптом розлилися потоки яскравого сонячного світла. Хоч якою прекрасною була ця велична картина сходу сонця, Спартак швидко звільнився від її чарів. Він окинув поглядом вершину Везувію, намагаючись визначити, як далеко вгору простягається вимощена лавою дорога, поблизу якої він перебував зі своїми товаришами, і чи доходить вона до самої верхівки. Але густі ліси, що вкривали вершину не давали можливості простежити, де вона закінчувалася. Спартак вирішив послати Борторікса й тридцять найспритніших товаришів на розвідку, а сам з головною частиною загону мав намір обійти сусідні вілли й палаци у пошуках зброї. Ядро загону із шістдесяти гладіаторів мало залишатися на місці, ховаючись за живоплотом. Усе зробили, як наказав Спартак.

Борторікс повернувся за три години. Спартак уже був на місці, він роздобув ще трохи зброї й поповнив свій загін, у який влилися двісті гладіаторів і рабів, звільнених на сусідніх віллах. Рудиарій склав зі своїх п'ятисот воїнів загін у п'ять маніпул. В один з маніпулів, на чолі якого поставив Борторікса, увійшло вісімдесят наймолодших і найхоробріших гладіаторів. Спартак озброїв їх піками й списами і назвав відповідно до римського ладу гастатами, тобто списниками. Інші чотири маніпули, по сто осіб кожен, називалися так: фальгіфери — бійці, озброєні косами, ретиарії — озброєні тризубцями й рожнами, ще два фракійці — гладіатори, озброєні мечами, ножами й іншою короткою зброєю. На чолі кожного десятка він поставив декана, а на чолі кожного маніпула — по двоє центуріонів, молодшого й старшого. Їх він обрав із числа шістдесяти восьми гладіаторів, що були з ним від початку, бо знав їхню мужність і відвагу й міг цілком на них покластися.