Рафаелло Джованьйолі - Спартак

Збуджена промова Цезаря, його рішучість, схвильований голос, упевненість — усе це надавало його вигляду такої величі й значущості, що Спартак на мить був зачарований і покірний.

Цезар змовк, і Спартак, немов звільнившись од впливу співрозмовника, запитав суворим і проникливим голосом:

— А що буде потім?

В очах Цезаря спалахнуло полум'я. Він твердо вимовив:

— А потім… влада над усім світом! — після короткої паузи Цезар додав: — Відмовся від свого задуму, облиш його. Твоя справа від початку приречена на загибель: Метробій неминуче донесе консулам на тебе. Переконай своїх товаришів перетерпіти все для того, щоб у них залишилася бодай якась надія завоювати свої права законним шляхом, а не зі зброєю в руках. Будь моїм другом, ти підеш за мною в походи, ти очолиш хоробрих воїнів і виявиш у повному блиску незвичайні військові здібності, якими тебе нагородила природа.

— Ні, це неможливо!.. — вигукнув Спартак. — Дякую тобі щиро, Гаю Юлію, за твою повагу до мене й за твої утішні пропозиції, але я повинен йти шляхом, визначеним мені долею. Я не можу й не хочу залишити моїх братів. Якщо безсмертні боги Олімпу стурбовані долями людей, якщо там, нагорі, ще існує справедливість, якої тут більше немає, наша справа не загине. Якщо ж люди й боги боротимуться проти мене, я не скорюся і, як Аякс, зумію померти мужньо, зі спокійною душею.

Цезар знову відчув мимовільне замилування й, міцно потиснувши руку Спартака, сказав:

— Хай буде так! Якщо ти настільки безстрашний, я пророкую тобі щасливу долю — я знаю, що звага допомагає уникати нещасть. Я зичу, аби тебе супроводжувала удача, бо знаю, що у будь-якій справі удача відіграє велику роль, особливо у справах військових. Нині ввечері ти готовий вважати свою справу загиблою, а завтра втручання долі може привести тебе до успіху. Я не можу, я не маю права перешкодити Метробію. Він вирушить до консулів і розкриє вашу змову. Ти ж постарайся потрапити в Капую раніше гінців сенату, і, можливо, щастя буде на твоєму боці… Прощавай.

— Хай захищають тебе боги, Гаю Юлію… Прощавай.

Понтифік і рудиарій ще раз обмінялися міцним рукостисканням і, так само як колись, мовчки, але зовсім з іншим настроєм спустилися порожнім провулком, яким піднімалися до валу. Незабаром вони дійшли до таверни Венери Лібітіни. Цезар розплатився з господинею й вирушив додому у супроводі раба. Спартак, скликавши своїх товаришів, негайно ж віддав їм термінові накази, які вважав у цьому випадку найкращими: Кріксу він наказав знищити усі сліди змови серед римських гладіаторів. Арторіксу — чимшвидше вирушати у Равенну до Граніка. Разом з Еномаєм Спартак осідлав двох витривалих коней і, взявши із собою п'ять талантів з каси Союзу пригноблених, щоб мати можливість дорогою роздобути нових коней, щодуху поскакав через Капенські ворота в Капую.

Коли Цезар повернувся й пройшов у трикліній, він довідався, що з новою порцією вина Метробій знову спалахнув полум'яною любов'ю до батьківщини і, стурбований довгою відсутністю Цезаря, побоюючись, аби з ним не трапилося нещастя, вирушив до консула рятувати республіку: «Піду прямісінько до консула», — заявив він воротареві, але, за словами останнього, його добряче хитало.

Цезар довго стояв, поринувши у глибокі роздуми. І зрештою мовив про себе:

«Тепер гладіатори і гінці сенату змагатимуться у швидкості. І звідки знати, хто прийде першим?» Після короткого роздуму додав: «Як часто від найнікчемніших причин залежать найважливіші події! От зараз все залежить від коня!»

Весела, багата, призвичаєна до життя, сповненого задоволень, Капуя, столиця Кампанії, найпрекраснішої провінції Італії, у ті часи, про які ми оповідаємо, уже перебувала в занепаді порівняно з колишньою пишнотою й могутністю, якій, до походу Ганнібала в Італію, заздрили її багаті суперники — Карфаген і Рим.

Після перемоги Ганнібала над римлянами поблизу Требії й Тразименського озера та їх остаточної поразки у Каннах Капуя перейшла на бік переможця, і він перетворив це чарівне місто на базу для своїх подальших воєнних дій. Але незабаром Ганнібал зазнав поразки, і потому зірка Капуї згасла. Місто знову підпало під владу римлян, вони частково перебили його мешканців, частково вигнали або ж продали в рабство, а Капую заселили колоністами — горцями й землеробами з околиць. Колоністи були прихильниками римлян і залишалися вірними Риму, коли він потрапляв у скруту.