Рафаелло Джованьйолі - Спартак

Почувши знайомий голос, Евтибіда підняла голову і уп'яла свої гаснучі, сповнені ненависті й розпачу очі, в Мірцу. Губи її судомно скривилися, здавалося, вона хотіла щось сказати. Розчепіривши пальці, вона простягнула руки до сестри Спартака, ніби бажаючи схопити її. Останнім зусиллям вона метнулася вперед, потім, випустивши передсмертний стогін, зімкнула повіки.

— Цього разу до пастки потрапив сам птахолов! — вигукнув центуріон, запропонувавши Мірці й іншим іти за ним. Усі мовчки пішли, залишивши труп ненависної грекині.

У той момент, коли Евтибіда помирала на очах Мірци, у порт прибуло судно, з яким Гранік надіслав Спартаку звістку про себе. Фракієць, довідавшись про висадження Граніка, довго обмірковував, як йому краще вчинити. Нарешті він звернувся до Арторікса:

— Ну, що ж… перевеземо туди морем усе наше військо і воюватимемо ще завзятіше.

Він відіслав судно до флотилії з наказом повернутися наступної ночі у Темесу.

За тиждень Спартак перевіз усе своє військо в Нікотеру Щоночі за його наказом чотири легіони робили вилазки, щоб відволікти римлян і вселити їм думку, що гладіатори досі стоять табором. Щойно флотилія, з якою відбули Спартак, Мамілій і кавалерія, віддалилась на кілька миль від берега, мешканці Темеси доповіли Крассу про відплиття гладіаторів. Красс у нестямі від люті проклинав мешканців Темеси за те, що вони не надіслали до нього гінця попередити про втечу ворога, а тепер, коли Спартак вирвався з лещат, полум'я війни розгориться з новою силою, тоді як Красс вважав її закінченою, у чому й запевнив Рим.

Наклавши на мешканців Темеси великий штраф за їхню легкодухість, наступного дня він наказав своєму війську знятися з табору й повів його у напрямку Нікотери.

Але Спартак, прибувши в Нікотеру, на світанку того ж дня вирушив з усіма своїми легіонами до Сцілли, біля якої й отаборився. Наступного дня фракієць вирушив у Регій.

Тоді Красс вирішив або примусити Спартака прийняти бій, або взяти його змором, а задля останньої мети задумав звести колосальну споруду, гідну римлян. Якби про неї не свідчили одноголосно Плутарх, Аппіан і Флор, навряд чи можна було б повірити, що подібна споруда справді була збудована.

«Туди з'явився Красс, і сама природа підказала йому, що треба робити», — говорить Плутарх. Він вирішив спорудити стіну впоперек перешийка, позбавивши тим самим своїх воїнів від шкідливого неробства, а ворога продовольства. Велика й важка була ця робота, але Красс довів її до кінця й у короткий строк. Він вирив через весь перешийок рів від моря до моря завдовжки триста стадій, завширшки й завглибшки п'ятнадцять кроків, а вздовж усього рову спорудив стіну неймовірної висоти і міцності.

Тоді як сто тисяч римлян Красса з небаченою запопадливістю працювали над титанічною спорудою, Спартак навчав військовій справі ще два легіони з одинадцяти тисяч рабів, що приєдналися до нього в Бруттії. Разом із тим він обмірковував, як би йому вибратися із цього місця, насміявшись над титанічними зусиллями Красса.

— Скажи мені, Спартаку, — запитав фракійця на двадцятий день робіт римлян його улюбленець Арторікс, — хіба ти не бачиш, що римляни загнали нас у пастку?

— Ти так вважаєш?

— Я бачу стіну, яку вони споруджують. Вона вже готова, і, мені здається, у мене є підстави так вважати.

— І на Везувії бідолашний Клодій Гпабр теж думав, що він загнав мене у пастку.

— Але через десять днів у нас скінчаться харчі.

— У кого?

— У нас.

— Де?

— Тут.

— А хто ж тобі сказав, що через десять днів ми ще будемо тут?

Арторікс, опустивши голову, замовк, ніби соромлячись, що зважився давати поради такому завбачливому полководцю. Спартак із ніжністю дивився на юнака, розчулений його сором'язливістю. Лагідно поплескавши його по плечу він сказав:

— Ти добре зробив, Арторіксе, нагадавши мені про наші запаси харчів, але не бійся за нас. Я вже вирішив, як нам варто вчинити, аби пошити Красса у дурні з його гігантською стіною.

— Проте цей Красс, треба зізнатися, досвідчений полководець.

— Найдосвідченіший з усіх, хто боровся проти нас за ці три роки, — відповів Спартак і трохи згодом додав: — Але все ж він нас ще не переміг.