Рафаелло Джованьйолі - Спартак

За годину до полудня Гай Канніцій наказав двом легіонам, які були з ним, знятися з місця, і вони кинулися з усім запалом на військо Мамерка. Той спробував відбити раптовий напад, але був змушений негайно ж відправити до Красса контубернала із проханням про підкріплення.

Римський полководець негайно відправив два легіони, а Спартак надіслав два легіони підкріплення. Бій тривав не одну годину і з сутички перейшов у велике побоїще. Спартак і Марк Красс прибули на поле бою з усіма своїми легіонами майже одночасно: розгорілася битва, кровопролитніша за всі попередні.

Весь день тривала баталія. Настала ніч, і сутінки, що огорнули бійців, принесли рятівну перерву.

Римляни втратили понад одинадцять тисяч солдатів, гладіатори — дванадцять тисяч триста, і серед них загинули Канніцій, Каст і Індутіомар, всі троє — командири легіонів. Через чотири години після бою Спартак, зібравши війська, продовжував свій похід. Він рухався до Петелинських гір.

Красс, залишившись переможцем на полі бою, наказав спалити трупи римлян і, на превеликий подив свій та усього свого війська, побачив, що з дванадцяти тисяч трьохсот гладіаторів, що загинули у цьому бою, лише двоє отримали поранення у спину, решта загинули, поранені в груди.

Після цього бою, коли військо Спартака зникло в горах, Красс пошкодував, що написав сенату й клопотав про підкріплення, просячи допомоги в Помпея й Лукулла, тоді як насправді він виснажив сили гладіаторів, а славу перемоги над ними можуть приписати двом іншим полководцям. Тому він вирішив закінчити війну із заколотниками до приходу з Італії Лукулла й раніше, аніж Помпей, котрий вже повернувся в Рим зі своїм військом, вирушить в Луканію. Доручивши командування шістдесятьма тисячами легіонерів квестору Скрофі, Красс наказав йому переслідувати Спартака, не даючи гладіаторам ні дня на відпочинок.

З іншими двома легіонами (близько двадцяти тисяч солдатів) й усім обозом, роблячи переходи вдень і вночі, він прямував в Турни, а звідти в Потентію, розсилаючи округою трибунів для набору солдатів, щоб сформувати нові легіони.

Тим часом Спартак із Кларомонта вирушив у Невокастр, звідти в Танагр, а з Танагра назад у Кларомонт, аби виснажити військо Красса, котрий, як він припускав, іде за ним назирці. Він не знав, що в тилу в нього тільки Скрофа. Спартак хотів захопити Красса в такому місці, де його кількісна перевага втрачала б вагу, і тільки тоді фракієць планував вступити з ним у бій.

Скрофа дошкуляв Спартаку: часто зав'язував сутички з його ар'єргардом, не раз до Скрофи в полон потрапляли цілі маніпули гладіаторів, яких він потім вішав на деревах обабіч дороги.

Із Кларомонта, йдучи схилами пагорбів, Спартак прямував в Гераклею. Дійшовши до берега ріки Казуент, він зрозумів, що переправитися через неї зась: сильні дощі підвищили рівень води, унеможлививши перехід через річку. Гладіаторів наздогнала римська кавалерія й атакувала колону гладіаторів з тилу.

Спартак спалахнув лютим гнівом. Він звелів своїм легіонам вишикуватися й, звернувшись до них із промовою, сказав, що цей бій треба виграти за всяку ціну, інакше всі загинуть. І натхненні гладіатори пішли в атаку на римлян. Вони кинулися на ворога з такою люттю, що за дві години примусили римлян тікати, і, переслідуючи, знищили незліченну кількість солдатів.

Квінт марно намагався утримати військо від утечі, даремними були також зусилля Скрофи: він був поранений у стегно й обличчя, тож загону кавалерії ледве вдалося врятувати його від шаленства ворогів.

Римлян спіткала важка поразка: у бою при Казуенті було вбито понад десять тисяч, гладіатори втратили тільки вісім тисяч вояків. Римських солдатів охопила паніка: вони кинулися перейти убрід Акріс, у хвилях якого багато хто загинув, і бігли доти, поки не сховалися за стінами Турій.

Легко собі уявити, як ця перемога підняла дух гладіаторів. Та фракієць не вважав за можливе починати наступ на Красса, який навіть після такої поразки все ж залишався сильнішим за нього. До того ж Спартак отримав звістку, що римський полководець збирає нові легіони.

Зачувши про поразку Скрофи, Красс вирушив з Потентії в Турії. Чисельність його війська разом із новими, наспіх зібраними легіонами, складала тридцять вісім тисяч солдатів. Прибувши в Турії, він виніс сувору догану війську Скрофи й заприсягнувся застосувати децимацію, якщо вони знову кинуться тікати. Красс залишався в Туріях кілька днів, щоб упорядкувати легіони, які потерпіли поразку в Казуенті, а потім кинувся слідом за Спартаком. Його розвідники запевняли, що фракієць отаборився на узбережжі Брадана, неподалік Сильвія.