Рафаелло Джованьйолі - Спартак

Хоча солдати були надзвичайно стомлені переходом, Муммій провів їх через ущелини Апеннін до Сублаквею, де зайняв дуже сильну позицію на стрімчастому і скелястому схилі гори, маючи намір піти звідти наступного дня.

Але трибуни вмовляли його, що тепер не час відступати перед ворогом — треба скористатися доброю нагодою, що надає йому доля, і розбити Спартака без допомоги Красса. Муммія захопила ідея блискавичної перемоги, тож наступного дня, коли поблизу з'явився Спартак, він вступив із ним у бій. Фракієць побачив, що на цій позиції його чотирнадцять легіонів не дадуть йому жодної переваги, і тому, поки тринадцятий і чотирнадцятий легіони боролися з ворогом, він зібрав в один корпус усіх велітів і пращників інших легіонів, наказав їм піднятися на вершини навколишніх гір і вдарити по римлянам з тилу.

Легкоозброєні загони гладіаторів блискуче виконали наказ Спартака, і через три години після початку битви, у якій обидві сторони боролися з однаковою завзятістю, римляни неабияк здивувалися, побачивши, що всі сусідні вершини вкриті ворожими пращниками й велітами. На легіонерів летіли цілі хмари стріл і каменів, а потім вороги почали спускатися, заходячи в тил із флангів. Римляни кинулися тікати, кидаючи дорогою зброю, щити, всю збрую, щоб легше було бігти. Але тоді на втікачів стрімко кинулися два легіони і легка піхота, що спускалася з усіх стрімчаків, з усіх скелястих вершин. Бій перетворився на криваву різанину, в якій загинуло понад сім тисяч римлян.

Після такого кровопролитного бою Крассу не вдалося відновити сили, одначе й Спартак не мав жодної вигоди зі своєї перемоги. Мамілій ретельно обстежив береги Веліна і доповів Спартаку, що основна частина Крассового війська переправилася через річку. Фракієць розумів, що йому не слід іти на Рим, коли Красс перебуває в тилу. Тому ввечері того ж дня він виступив із Сублаквея, перейшов Лірис і попрямував у Кампанію. Красса вирушив лише ввечері того дня, коли гладіатори залишили Сублаквей, бо чутки про розгром його заступника дійшли до нього тільки надвечір наступного дня.

Претор був обурений поведінкою Муммія, а ще більше — його легіонів, бо втікачі підійшли до самісіньких стін Рима й у місті почалася страшна паніка. Заспокоїти людей вдалося тільки тоді, коли гінці Красса розтлумачили римлянам, що бій під Сублаквеєм не був вирішальним. Вони доповіли сенату про справжній стан справ і запропонували йому негайно відправити у табір претора всіх утікачів з легіонів Муммія.

За кілька днів усі втікачі повернулися в табір присоромлені й пригнічені.

Спартак просувався дуже швидко, але так само швидко йшли і легіони Красса, які тепер жадали нових боїв.

За п'ятнадцять днів претор наздогнав гладіатора в Давнії, де отаборився біля Сіпонта. Красс прибув сюди з наміром відтіснити гладіаторів до моря й тому обрав для табору місце між Арпами й Сіпонтом і чекав нагоди поборотися зі Спартаком.

Вже три дні війська стояли одне навпроти одного. О першій ночі, коли в римському таборі панував цілковитий спокій, Красса розбудив контубернал. Він повідомив про прибуття гінця від гладіаторів і що тому конче потрібно поговорити із претором у досить важливій справі.

Гонець був невеличкий на зріст, у чудових обладунках, у шоломі з опущеним забралом. Щойно він побачив перед собою Красса, підняв забрало, і претор побачив бліде жіноче обличчя. Це була Евтибіда, що з'явилася до Красса, аби зрадити своїх побратимів.

— Ти не впізнаєш мене, Марку Ліцинію Крассе? — запитала вона з усмішкою.

— Так… точно… обличчя твоє мені знайоме… так… — нескладно бурмотів претор, риючись у своїй пам'яті, аби згадати ім'я, воскресити образ. — Адже ти не юнак, клянуся всемогутніми богами, ти жінка! Чи можливо це? Клянуся Венерою Еріциною!.. Ти?..

— Швидко ж ти забув поцілунки Евтибіди, які не може забути жоден чоловік…

— Евтибіда! — вигукнув вражений Марк Красс. — Присягаюсь блискавками Юпітера! Евтибіда!.. Ти тут? Звідки ти? У таку годину? І в цих обладунках?..

Раптом він відступив і, схрестивши на грудях руки, недовірливо поглянув на Евтибіду своїми сірувато-жовтими, тьмяними очима, що зненацька пожвавилися і спалахнули вогнем.