Рафаелло Джованьйолі - Спартак

Коли Красс з'явився в одязі кандидата на посаду претора, народ привітав його тривалими вигуками, виказуючи тим самим свою високу довіру до нього у час хвилювань і страху. Одноголосно, під гучні оплески його обрали претором Сицилії. Крассу було надано право набрати шість легіонів з відповідними допоміжними військами, а також зібрати й організувати розбиті легіони Лентула й Геллія. Із залишків цих легіонів новий претор міг би скласти ще чотири легіони. У такий спосіб у Красса утворилася армія в шістдесят тисяч легіонерів і двадцять чотири тисячі допоміжних військ, а всього вісімдесят чотири тисячі вояків. Це була дуже сильна армія. Такої ще не було від часів повернення Сулли в Італію після війни з Мітрідатом.

Наступного дня після свого обрання Красс видав едикт, у якому закликав громадян до зброї — боротися проти Спартака. Особливим рішенням сенату були обіцяні високі нагороди ветеранам Сулли й Марія, які побажали б узяти участь у цьому поході. Це підняло дух римських громадян, багато з них з'явилися до Красса, вимагаючи занесення їх до списків легіонерів. Родичі, друзі й клієнти цих юнаків проводжали легіони Красса до Мільвійського мосту, де військо перейшло з Фламінієвого шляху на Кассієвий і рушило в напрямку Баккани. Після чотириденного переходу Красс прийшов в Отрикул, де й отаборився.

Майже місяць Красс в Отрикулі й Спартак в Арретії були зайняті лише підготовкою до воєнних дій, кожен вигадував нові плани, нові військові хитрощі, нові пастки для ворога.

Коли Спартак вирішив, що час діяти, однієї темної грозової ночі наказав своїм легіонам тихо знятися з табору. У таборі він залишив сім тисяч вершників під керівництвом Мамілія, а тисячу вершників вислав уперед як розвідників. Скориставшись ураганом, він просувався без привалів усю ніч і майже весь день і прибув в Ігувій, звідки мав рушити через Камерин, Аскул, Сульмон, Фуцинське озеро й Сублаквей на Рим.

Через три дні після від'їзду війська гладіаторів з Арретію Красс, переконавшись у тому, що ворог не виходить зі своїх окопів, задумав атакувати його й у рішучому бою відразу покласти кінець війні.

Він рушив з Отрикула швидким маршем — далекоглядний Красс зрозумів, що Спартака треба бити його ж прийомами, — і через чотири дні підійшов до табору під Арретієм. Мамілій, дізнавшись про наближення римського війська, згідно з наказом верховного вождя гладіаторів, вийшов уночі з табору з усією кіннотою. Коли розвідники Красса на світанку наступного дня дійшли до самісінького валу табору повстанців, вони побачили, що військо Спартака залишило табір. Красс був вражений такою звісткою й аби дізнатися, який шлях міг обрати Спартак, негайно ж відправив свою кавалерію обстежити всі шляхи від Арретія, наказавши вести розвідку на тридцять миль довкола.

Незабаром він дізнався, що кіннота гладіаторів, що пішла з Арретія, прямує через Ігувій до Камерина. Тим самим шляхом, як йому донесли, кілька днів тому пройшов і Спартак з усім своїм військом. Тоді Красс із далекоглядністю видатного полководця вигадав контрманевр. Спартак ішов шляхом уздовж східного схилу Апеннін, Красс же вирішив негайно повернутися до Рима, дотримуючись західного схилу Апеннін. Таким чином, рухаючись паралельно зі Спартаком, Красс пересувався майже по прямій лінії. Шлях його був значно коротшим: один перехід Красса дорівнював трьом переходам фракійця.

Така перевага була на руку Крассу, якщо він хотів виграти час і простір.

За п'ять днів важких переходів Красс досяг Реати і там дав війську один день відпочинку. Тим часом Спартак дійшов до Клітерна біля Фуцинського озера, але, на жаль, тут його затримала непередбачена перешкода — розлив річки Велін. Через сильні дощі, які лили безперестану кілька днів, йому довелося зупинитися на два дні, щоб перекинути через річку плавучий міст, та ще добу переправлялося військо.

Тим часом Красса попередили, що Спартак наближається до Клітерна. Він наказав Авлу Муммію, своєму заступникові, переправитися через Велін біля Реати з двома легіонами й шістьма тисячами солдатів з допоміжних військ і рушити лівим берегом до Альфабуцела, там перейти на правий берег і йти далі до Клітерна. Він велів Муммію у жодному разі не вступати в бій зі Спартаком, увесь час відходити, — доти, поки Красс не наздожене його й не атакує Спартака з тилу.

Муммій виконав усі накази Красса й на світанку наступного дня прибув до Альфабуцела, але не міг отаборитися і змушений був залишити це місце, бо туди вже підходив Спартак.