Малгожата-Кароліна Пекарська - Клас пані Чайки

— Я люблю молодь, але кожного зокрема, а не всіх гуртом, — відказала пані Чайка, несхвально глянувши на взуті в чоботиська ноги, під які Мацекова мама підстелила поліетиленовий пакет. «І чого вона лягла в цих чоботищах, Бог її знає!» — подумала вчителька.

— На жаль, у школі переважно маєш справу саме з натовпом, — озвався Євин тато, котрий саме прийшов повідомити, що всі вже розташувалися й чекають на інструктаж.

— Тоді я піду поясню їм, що вони повинні робити під час гри, — Мацекова мама схопилася з ліжка. — Пані Барбаро! Я доручаю вам коробку з маршрутами й конверти з іменами капітанів загонів та їхніх ад’ютантів. Вони сюди прийдуть на жеребкування. Пане Кшиштофе, мені потрібна ваша допомога. Я підготувала завдання для обох загонів, але з усім не впораюся. Коли я піду розкладати їх для першого загону, ви, будь ласка, розкладіть для другого. Гаразд? Я вийду хвірткою з боку лісу, а ви від річки. Ви розрізняєте харцерські знаки? Як позначається лист і таке інше?

Пан Кшиштоф ствердно кивнув, тож Мацекова мама простягнула йому пакунок із пронумерованими листами, схопила свій рюкзачок і вибігла з будиночка.

— Виходить, нас примусили працювати? — запитала пані Чайка.

— Нема на те ради… — відказав Євин тато й без особливого ентузіазму взяв пакунок із завданнями.

За мить пролунав голос Мацекової мами:

— Увага! Чоловічий і жіночий загони прошу підійти до мене! Даю вам годину, щоб приготуватися до гри. Будуть два маршрути. Дорогою кожен загін має виконати десять завдань. Одне вимагатиме написання чогось, інше — збирання, будуть ще й інші. Протягом години ви повині обрати капітана та його ад’ютанта. Потому капітани розіграють маршрути. Усі жеребки має класний керівник. У неї також заберете конверти із шифрами й олівці, бо їх повинен мати кожен капітан загону. Саме він прийматиме рішення про дії загону й писатиме на папері розв’язання завдань. Ад’ютант збиратиме до торбини речі, які треба буде відшукати для правильного виконання завдань. Усе зрозуміло?

Зробилося тихо.

— Отже, ми з паном Кшиштофом ідемо розкладати завдання. Ага, ледь не забула: переможець отримає кошик із солодощами!

— Чого іржеш? — Каська штурхнула Наталію в бік.

— Та як згадаю собі це ревище над річкою, то не можу втриматися, — захихотіла Наталія.

Дівчата весело метушилися в будиночку, ласуючи цукерками, які виграв їхній загін. А все тому, що вони старанно виконали навіть найхимерніші завдання!

У ІІІ-А всі знали, що в Мацекової мами неабияке почуття гумору. Тому ніхто не здивувався, коли черговим завданням було виконання однієї із трьох названих пісень. Дівчата вибрали хіт відомого гурту, а хлопці — пісню із серіалу «Клан». Хлопці горлали щосили, а найголосніше — Алекс і Мацек, які поперекручували слова й співали по-своєму. Саме це так розсмішило дівчат.

Зате хлопці були невдоволені. Щоправда, усі переконували одне одного, що це лише забава, але програвати ніхто не любить. Тим більше Алекс, який хотів у всьому завжди бути першим. Проте цього разу його загін не знайшов одного листа, а на додачу хлопці кілька разів побилися й через те спізнилися до пункту призначення. А все через те, що капітаном загону хлопців став Войтек! Після історії із грішми однокласники ставилися до нього прохолодно. Але зараз, коли на час проведення гри Новачка було призначено за головного, доводилося слухатися.

Найдужче сердилися Алекс та Білий Міхал. Тому вони встигли аж двічі побитися з Войтеком.

— Хлопці! А мені тут дівчата дещо передали, — загукав Мацек, показуючи шість плиток молочного шоколаду.

— Тільки цьому кретинові не давай, — попередив Алекс, кивнувши на Войтека.

Той лише знизав плечима й навіть не простягнув руки до солодкого.

— Не запихайтеся шоколадом, скоро вогнище, смажитимемо ковбаски, — нагадав Євин тато, зазирнувши до будиночка.

— Нічого, ви за нас не переживайте! — відповів Алекс. — Через такого ідіота в нас невеликі шанси обжертися солодощами.

Почувши це, Войтек підвівся й мовчки вийшов геть.

Березовий стовбур догоряв. Від ковбасок нічогісінько не залишилося. І зовсім не тому, що Матеуш, якого ще в першому класі прозвали «Пилососом», змів усе, що було можна. Просто всі страшенно зголодніли. Гра тривала понад дві години. Втомлені третьокласники поволі відходили від вогнища й зникали в будиночках. Євин тато пообіцяв опівночі зробити обхід, тож дехто й досі сидів і грівся біля вогню.