Стефан Грабинський - Саламандра (збірник)

– Але чому?

– Мабуть, він реалізував свою останню думку, з якою заснув два роки тому.

– Ти вважаєш, він планував убивство напередодні свого фатального сну?

– Так. І збирався убити того, хто мав переходити міст Святого Флоріана о певній годині.

– Оригінальний здогад! У такому випадку де Кастро загинув абсолютно випадково?

– Не інакше. Злочин Ястроня – лише реалізація плану, наміченого два роки тому, а дивний сон, що здолав його, – результат нервової напруги перед виконанням задуманого. Тому першою думкою після пробудження, подібно до стихійної течії, що виштовхнула його з мороку підземелля на світло, була невідворотна необхідність виконання. І він убив першого зустрічного на мосту.

– Отже, барон мав таки рацію, коли прийшов до тебе із словами прощення?

– На жаль, так. Нез’ясовним чином він передчував, що саме я стану винуватцем його смерті. Якщо б я не повернув до життя Ястроня, він би не загинув. Так, так… Я випустив на нього з підземелля цього бандита і тому не можу свідчити проти нього.

Будь-який слід убивці загубився, він немов крізь землю запавсь. Усі наші пошуки виявилися марні. Незабаром після трагічної події на мосту Святого Флоріана між рибалками поповзли чутки про «повернення» Ястроня «з далекої експедиції». Я переконався в цьому і сам, минаючи якось його халупу. Двері були відкриті навстіж, а усі сіті зникли. Мабуть, таємничий власник «літниська» заходив сюди, відірвав дошки від забитих дверей, забрав свої рибальське причандалля і поспішно зник подалі з очей людських. Ми з Вєрушем перешукали усі затишні місцини на узбережжі, знову обійшли всі підземелля під Дручею, зазирнули в підозрілі кубла – все намарне. Ястронь безслідно зник.

Правда, в розмовах не раз згадувалося його ім’я, але нічого суттєвого дізнатися так і не вдалося; солідарні «колеги» ставилися до сторонніх «панів» недовірливо і проявляли наполегливу стриманість.

Тим часом минув місяць з часу від’їзду Гальшки. Вона повернулася з Болестрашиць гарнішою, ніж коли-небудь, і дуже за мною скучила. На матових щічках знову розцвів чудовий рожевий вісник здоров’я, пречиста блакить очей немов поглибилася і заблискотіла вогнем. Краса моєї нареченої всюди, де б вона не з’явилася, привертала увагу. Мені заздрили, і не без підстав.

Так минуло кілька місяців м’яких і сонячних, як літні дні. Про Каму й чутка пропала. З моменту «пробудження» Ястроня вона не подавала жодних ознак життя. Припинилися пристрасні записочки, урвалася вся ця божевільна кореспонденція, повна вибухів пристрасті, владна, деспотична в своїй любовній тиранії.

Але Анджей не вірив затишшю.

– Поки ми не отримаємо абсолютну і постійну владу над Ястронем, все може повторитися і з подвоєною силою, – казав мені не раз, усміхнувшись зі смутком, на мої жарти. – Не забувай про те, що істота, чиєму впливу ти так довго поступався, є одним з елементарних духів, а монади стихій, вже коли побажають людського життя і людської зовнішності, не поступаються так легко, труднощі їх не лякають, і вони охоче відновлюють спроби повернутися до фізичного стану.

– Але ж Ястронь прокинувся, – торочив я.

– Ну і що ж? Він людина і постійно має потребу сну і відпочинку. А ми, на жаль, не маємо можливості оберігати його в такі хвилини.

– Гадаю, не скоро його охопить бажання убити кого-небудь на мосту, а отже він не впаде знову у летаргію.

– Це для Ками не так і важливо. Попри все вона має на нього сильніший вплив, ніж ми. Хто протягом двох з гаком років залишався з цією людиною в психофізичному симбіозі, тому й справді легше, ніж кому-небудь іншому, опанувати ним знову. Я стурбований тим більше, що ми не знаємо, де знаходиться Ястронь.

– А, власне, яка користь з того, що ми його знайдемо? Бо ж не так просто буде його утримувати.

– Звичайно, проте необхідно вплинути на нього відповідним чином, домовитися. Або, наприклад, запропонувати, щоб він якийсь час пожив під нашою опікою, хоч би тут, у мене удома. – Вєруш задумався. На його обличчі промайнула тінь вагання – рідкісний момент у такої сталевої людини – момент внутрішнього розладу. Але він швидко оволодів собою і подивився мені в очі зі своєю звичайною сумною усмішкою: – Можливий лише один спосіб напасти на слід Ястроня: вдатися до екстеріоризації.

– Термін не дуже зрозумілий.

– Зрозумієш під час акції. А перш за все – одна принципова умова. Говорити з Ястронем повинен ти сам.

– Ну звичайно ж, але як його відшукати?