Антология - Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

А король йому на те:

– Ти нічого не вигадуй. Коли я тобі дозволяю, мусиш то учинити. А якби-сь не хотів, то мій меч, а твоя шия з плеч.

Тут ся король на нього опалив і наказав своїм слугам заступити його від дверей, аби не утік.

– Мусиш пити, коли ти мені вірний слуга, або горло своє утратиш.

Воєвода злякався і подумав собі: «Однаково мені живому не бути, хоч пити, хоч не пити». Узявши погар з трутизною у руки, став пити не по волі, приказуючи:

– Уживай то сама, душе, що єси була пану ізготовила.

І випив тоту злую, лютую трутизну. А лише випив, зараз упав і здох.

Видівши то, король похвалив небесного Бога. А жону воєводи казав розволочити кіньми по полю. І побив ворогів своїх. А товариша свойого учинив воєводою. Посадив його на всьому тому маєткові, учинив його першим по собі і шанував його пристойно, як своє здоров'я.

І жив король в радості великій, у гідності, у щастю, в мирі, в добрім покою. Доконав живота свойого, умер смертію славною, яко король і монарх великий, і погребен з честію.

Народився у Судовій Вишні. Замолоду жив у Луцьку, згодом – у різних містах Волині, Галичини і Поділля. У 1570-х pp. став ченцем на Афоні в Греції. Звідси слав в Україну послання, в яких виступав проти окатоличення й ополячення України. Перебував у жвавих стосунках зі Львівським братством. На Афоні письменник прожив понад сорок років. У 1604 р. повернувся в Україну.

Прожив 2 роки у Львові, відтак – в Унівському монастирі, Манявському скиті у Йова Княгиницького. У 1606 р. повернувся на Афон, де наказав замурувати себе в кам'яній печері.

Христос-Бог, Слово Небесного Отця, передвічно рожденний Син, в останні літа (як свідчать євангелісти й богослови Григорій, Василій, Златоустий у «Бесідах» і всі інші, що говорять про богослов'я), захотівши відкрити світу оту відвіку сокровенну в Бозі тайну – народитися плоттю на землі поміж земними і взяти на себе земне тіло від земних, обрав собі батьків убогих, а не багатих, з низьких, а не зі славних, з простих, а не з хитрих; теслю, а не короля чи воєводу називав своїм батьком, у вертепі народився, а не в замку чи палацах, в яслах коло худоби, а не на ліжках чи коштовних одрах, на соломищі у гною поклався, а не на м'яких подушках, і сповитий був простими пелюшками, а не тонкодорогими. Оце тільки я показав про народження небесного царя, який з'явився земнородним для оновлення нетлінності.

А чому він так чинив, що народився упосліджено, безпошанівно й неславно? Тому, каже, щоб убити тією простотою цього світу гордість, пиху, славу й могутність, заморити їх і до кінця стлумити. Тому так убого народився, щоб потім ті, котрі родяться в замках, палацах і багатих дворах, не бундючилися і не чинилися ліпшими від тих, що народились у хліві. Тому сином теслі звався, щоб оті, котрі є королівськими та князівськими синами, не виносилися й ліпшими не чинилися над кожум'яцьких синів. Тому народився на гною, у вертепі, без слуг, у простих пелюшках, щоб ті, котрі родяться на м'яких подушках у замках, дворах і багатих домах при численних слугах і дворянах, у тонких китайках і у флямських [17] Флямський – фламандський. полотнах, не чинилися ліпшими від тих, що народилися убогими, по-сирітському голими, без будь-якого достатку.

А коли сам Цар небес і землі показав земнородним від себе такий образ смирення, порох земний навчив, щоб гноєм тіла не вивишався, відсік чванство й надутість мирської пихи, то чому ви, ксьондзи біскупи, чините себе ліпшими від своєї братії й обзиваєте їх хлопами й кожум'яками? Чи не бачите, що ви ще не є християнами, то як же ви можете зватися пастирями й духовними? То щирий фальш, зрада, підступ, брехня на духовне ім'я й огуда на всесильного Бога, що ви так зветеся! «Бо ви всі, – каже, – що в Христа охрестилися, у Христа зодягнулися».

Отож, чи зодягнулися ви у Христа? Покажіть мені на собі Христову одежу – чи це його, чи антихристова? Та де ж Христос обзивав своїх учнів хлопами й кожум'яками? Чи не каже сам Предобрий: «А я, – мовить, – серед вас, як службовець». І ще: «Бо хто найменший між вами всіма – той великий». Чи не бачите, що ви ще поганці, а не християни, і не можете найменовуватися християнським іменем, коли й захочете. А чому? Тому, що поганство вас з усіх боків кличе, волає, гукає, зве, кажучи: «Ось нашого кореня плоди за образом, життям, вірою, мудруванням та бесідою». Цим з'явив я вам, що ви не є християнами.