* * *
Гой, гой, подпив-єм собі горілкою нині добре,
Хто мя хоче слухати, повім йому охотне.
Хвала Богу, юж і свята прийшли! Хто їв паску,
А я її не видів, тільки свою Настку
Але то ви хочете, як бачу, всі о тім знати,
Хіба аж вам мушу пальцем показати.
Хвала Богу, тішимося, окрасити яйця наступили,
Але бо ся і дівчатам личенька запалили.
Чи не хтять вони лікаря альбо доктора?
Я правдиве доктор, приїхав-єм з міста Надвірної.
Бретери добрі мію, хто хоче зажити?
Але перше хтіте мя просити.
Правду мушу признати, паска мя минула,
Бо то ж моя Гасенька ноги завернула.
Моя то ж Олена ходила на губи,
Настрашилася лиса, закленула зуби.
І я, панове, о собі страх великий маю,
Коли бік правий на голій землі, а я лівий складаю.
Моя небіжка мати, если знаєте, стара Кулина,
Два рази в рік до церкви ходила.
На різдво і на Великдень варила кашу з хріном,
Пастернак з росолом, з дубовим корінням.
І я часом тієї потрави заживив-єм,
Але ж і голос добрий мав-єм.
О, тепер-то я, панове, охрип, бо-м на горі співав,
Чути мя було по самий Ярослав.
Іще-м ся був гарячої браги напив,
І од того часу голос-єм утратив.
Чи чували-сьте, панове, що я іще вмію?
Як піду до корчми, то голос мію!
А в церкві – не питай, щоби співати.
Чи не волю я помежи пекарки хліба прохати?
І ви теж, панни, ласкаві на мене бувайте,
Паски, перепічки з хріном давайте.
«Христос воскрес», дяки, заспівайте,
А ви, дівчата, за тую вірш писанку дайте.
І ви теж, панни, ласкаві на мене бувайте,
Паски, перепічки, солонини з хріном давайте.
І я теж на вас буду ласку мати,
Де буде музика грати, мушу вам давати знати.
ОЙ, ЯК МЕНЕ МОЯ МАТИ ДАЛА ДО ШКОЛИ
Ой, як мене моя мати дала до школи,
Ой, зазнав я тяжкої неволі:
Казав мені бакаляр говори «аз»,
А як же я не вимовив – гоп в писок раз!
Крикнув же він другий раз: «Говори «буки»,
Іще-м не вимовив – вже-м впав в його руки.
Крикнув потім в третій раз: «Говори «віде»,
Уже ж його рука по чуприні їде.
А як сказав учетверте: «Говори «живіте»!
Тепер його, хлопці, на лавку кладіте!»
Ой, просив я ся і молив я ся;
Ні мені ся випросити, ні ся намолити.
Ах, ти мій учителю, ах, ти мій крілю,
Отпусти мені сей раз, бо уже млію.
Тридцять раз я омлівав і тридцять ожив,
А він щораз лучче руки доложив.
Пішов я додому та й татові скажу:
«Так мене учитель збив, що я ледве ляжу!»
Іще-м собі гіршого лиха набавив,
Що учитель не добив, то отець доправив.
Побіг же я до мами та й і до сусіда,
Куди ся не оберну – всюди мені біда:
Матір мене коцюбою, сусід – цибухом,
Аж мені набігла грушка за ухом.
Пішов я до корчми позбути туги
Лигнув-єм горівки кубок і другий.
Мислю си: «Горівка моя потіха,
Як вип'ю з квартину – позбудусь лиха».
Випив я квартину, прийшов додому,
Аж ліпше було серцю мойому
Від кварти горівки, доброї сивухи
Станув ми світ, як банька, а люди, як мухи.
Купець, аптекар, львівський міщанин, багатолітній лавник, райця та бургомістр Львова. Народився у Львові. Вчився на аптекаря за кордоном, у 1582–1586 pp. перебував у Вроцлаві, навчався в Падуї. Під час навчання Альнпек отримав пропозицію зробити опис Львова для німецького видання про найвизначніші міста світу. У 1597-му Альнпек після навчання повернувся до Львова і потрапив до в'язниці через майнові проблеми. З 1602р. Альнпек боровся разом із львівськими міщанами проти узурпації влади патриціатом, за що двічі зазнавав ув'язнення і був за образу магістрату позбавлений громадянства Львова, яке йому повернув король у 1607р.
Під час пошесті у 1623 р. Альнпек втратив дружину і доньку. При другій епідемії 1625 р. Альнпека було призначено бургомістром. Крім «Топографії міста Львова» (1616), Альнпек є автором мемуарів про виступи львівських міщан проти міського патриціату, опису епідемії 1623 р. та інших записок.
Перекладено з латинської.
Це місто має найкращі каменоломні в порівнянні з іншими містами Польщі, чотири цегельні, багато печей для виробництва вапна, а також велику кількість дерева, придатного для будівництва. У навколишніх горах є також поклади гіпсу і гарного прозорого алебастру, якого мало де можна знайти. Місто має архітекторів і найдосвідченіших будівничих – поляків, німців, італійців, і в кожній професії настільки чудових майстрів, що ніде в Польщі не можна б краще озброїти військо, як тут…
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу