Мушу, одначе, зізнатися, що спочатку мене захопила світська метушня, і я цілком віддалась її нікчемним розвагам. Але коли через декілька місяців пан де Мертей відвіз мене у своє похмуре село, страх знудитися пробудив у мені знову смак до занять. Там я була оточена людьми, що стояли настільки нижче від мене за станом, що підозра не могла мене торкнутись, і, скориставшись цим, я розширила поле своїх досліджень.
Саме там я переконалася, що любов, яку розхвалюють буцімто як джерело насолод, щонайбільше – тільки привід для них.
Хвороба пана де Мертея перервала ці приємні заняття. Довелося супроводжувати його до столиці, де він шукав лікарської допомоги. Через деякий час він, як вам відомо, помер, і хоча, по суті, мені не доводилося на нього скаржитись, я одначе дуже ясно відчула ціну свободи, яку забезпечувало мені вдівство, і твердо вирішила скористатися нею. Мати моя вважала, що я піду в монастир або повернуся жити з нею. Відмовившись і від того й від іншого, я принесла тільки одну данину пристойності: повернулася в те саме село, де мені залишалося зробити ще декілька спостережень.
Я підкріпила їх читанням, але не думайте, що воно було винятково таким, яким ви вважаєте. Я вивчала наші звичаї за романами, а наші погляди – за працями філософів. Я шукала навіть у найсуворіших моралістів, чого вони від нас вимагають, і таким чином достовірно дізналася, що можна робити, що слід думати, якою треба здаватися. Отримавши цілком ясне уявлення про ці три предмети, я зрозуміла, що лише третій являє деякі труднощі, але сподівалася здолати їх і почала обмірковувати, які потрібні для цього засоби.
Мені починали вже набридати сільські задоволення, занадто одноманітні для мого жвавого розуму. У мене виникла потреба кокетувати, і вона примирила мене з любов’ю, але, по правді сказати, мені хотілося не відчувати почуття любові, а вселяти його і зображувати. Марно твердили мені, – і я читала про це, – що почуття це не можна підробити. Я прекрасно бачила, що для цього треба поєднувати розум письменника з талантом комедіанта. Я почала вправлятися на обох теренах і, мабуть, небезуспішно, але замість того, щоб домагатися порожніх оплесків глядацької зали, вирішила використовувати на благо собі те, чим інші жертвують марнославству.
У цих різноманітних заняттях минув рік. Оскільки траур мій добіг кінця, й мені знову можна було з’явитись у світі, я повернулася до столиці, сповнена своїх великих задумів, але перша ж перешкода, з якою я зіткнулася, стала для мене несподіванкою.
Тривала самотність і суворе самітницьке життя наче вкрили мене нальотом неприступності, що бентежив наших найлюб’язніших джиґунів. Вони трималися віддалік і полишили мене нудному натовпу всіляких претендентів на мою руку. Відмовляти їм було справою нескладною, але нерідко ці відмови дратували мою сім’ю, і в сімейних незгодах я втрачала час, який сподівалася проводити так приємно. І ось для того, щоб привабити одних і відвадити інших, мені довелося кілька разів відкрито виявляти легковажність і вживати на шкоду своїй добрій славі старання, з допомогою яких я розраховувала її зберегти. Можете не сумніватися, що в цьому я легко досягла успіху. Але позаяк мене не захоплювала ніяка пристрасть, я зробила тільки те, що вважала необхідним, і обачно дозувала своє вітрогонство.
Досягнувши бажаної мети, я взялася за колишнє і при цьому дала можливість деяким жінкам, що вже не мали даних претендувати на насолоди і тому кинулися в доброчесність, приписувати собі честь мого навернення на шлях істинний. Цей майстерний хід дав мені більше, ніж я сподівалася. Благородні дуеньї стали моїми палкими захисницями, й їх сліпа турбота про те, що вони іменували справою своїх рук, доходила до того, що при щонайменшому зауваженні на мою адресу вся юрма ханжів здіймала галас про лихослів’я та наклепи. Той же самий прийом забезпечив мені прихильність жінок, які досягають успіху в чоловіків: упевнившись, що я не збираюся трудитися на тому ж терені, вони починали розсипати мені похвали щоразу, коли хотіли довести, що вони лихословлять далеко не про всіх.
Тим часом колишня моя поведінка повернула мені прихильників. Аби не втрачати ні їх, ні моїх доволі невірних покровительок, я почала виявляти себе жінкою хтивою, але дуже вимогливою, якій надзвичайна душевна витонченість дає в руки зброю проти любові.
Саме тоді я і почала демонструвати на великій сцені здібності, які сама в собі розвинула. Передусім потурбувалась я про те, щоб уславитися непереможною. Для досягнення цієї мети я удавала, що приймаю залицяння, але тільки од тих чоловіків, які насправді мені зовсім не подобалися. Вони були дуже корисні мені для того, щоб я могла здобути досвід успішного опору, тим часом цілком безпечно віддаючись коханцеві, якого вважала кращим. Але саме обранцеві я, прикидаючись скромницею, ніколи не дозволяла виявляти до мене увагу в світі, й на очах у товариства опинявся завжди нещасливий поклонник.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу