Шодерло Лакло - Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско

Я старався, як тільки міг, аби обід скоріше закінчився. Не встигли подати десерт, як ця диявольська Воланж, явно кваплячись зашкодити мені, підвелася з місця, щоб іти до чарівної хворої. Але я передбачив цей задум і розладнав його. Я прикинувся, ніби зрозумів зроблений нею порух – як загальний, і підвівся одночасно з нею, а наш подвійний приклад наслідували мала Воланж і місцевий кюре, так що пані де Розмонд залишилася за столом сама зі старим командором де Т***; тоді й вони вирішили встати. Отже, ми всі вирушили вслід за моєю спокусницею, яку знайшли в боскеті недалеко від замку. А оскільки вона потребувала самотності, а не прогулянки, то їй уже було байдуже, повернутися з нами в дім чи сидіти з нами в саду.

Переконавшись, що пані де Воланж не вдасться поговорити з нею наодинці, я вирішив, що потрібно взятися за виконання ваших доручень, і зайнявся справами вашої підопічної. Тільки-но випили каву, я піднявся до себе, але зайшов і до інших, аби зробити розвідку. Я вжив заходів, щоб забезпечити малій можливість листуватись, і, зробивши це перше благодіяння, написав їй кілька слів, аби повідомити про це і попросити довіри до мене: записку свою я приклав до листа Дансені. Потім я повернувся до вітальні. Спокусниця моя напівлежала в шезлонгу в привабливо-невимушеній позі.

Видовище це пробудило в мені бажання й оживило мій погляд. Я відчув, що він стає ніжним і наполегливим, і сів так, аби йому не довелося пропасти дарма. Перша його дія виявилася в тому, що він змусив опустити непорочні очі божественної недоторки. Деякий час я споглядав її ангельське обличчя, а потім, окинувши поглядом усю її поставу, почав бавитися вгадуванням контурів і форм крізь легке, але, як завжди, надокучливе вбрання. Опустившись від голови до ніг, я почав підійматися від ніг до голови… Чарівний друже мій, на мене спрямовано було ніжний погляд. Він негайно ж опустивсь, але, бажаючи сприяти його поверненню, я подивився вбік. І тут між нами встановилася та мовчазна угода, той перший договір іще боязкої любові, який, задовольняючи обопільну потребу бачити одне одного, дає поглядам змогу очікування, поки їм дано буде злитися воєдино.

Переконавшись, що моя спокусниця цілком захоплена цією новою втіхою, я взяв на себе турботу про нашу з нею безпеку. Але, впевнившись у тому, що загальна досить жвава бесіда відволікає від нас увагу присутніх, я почав домагатися, щоб очі її заговорили відвертою мовою. Для цього я спершу спіймав декілька поглядів, але був при цьому такий стриманий, що ніяка скромність не могла б цим образитись, а щоб ця боязка особа відчула себе невимушеніше, я прикинувся таким же збентеженим, як і вона. Мало-помалу наші погляди, звикнувши зустрічатися, стали рідше відриватись один від одного, а насамкінець уже не розлучались, і я помітив у її очах солодку млість, щасливий знак любові та бажання, але це тривало тільки мить, – незабаром вона опанувала себе і, злегка засоромившись, змінила свою позу та погляд. Не бажаючи, щоб вона засумнівалася в тому, що я помітив зміну її настроїв, я відразу підхопивсь і з переляканим виглядом запитав, чи не відчула вона себе зле. Негайно ж усі її оточили. Я пропустив їх усіх повз себе, а позаяк малій Воланж, зайнятій біля вікна вишиванням, був потрібен час, аби залишити свої п’яльці, я скористався цим моментом і передав їй листа Дансені.

Я перебував не занадто близько від неї й тому кинув послання їй на коліна. Вона, правду сказати, не знала, що їй із ним робити. Ви б зо сміху впали, побачивши її здивування та розгубленість. Мені ж було не до сміху – дуже вже я побоювався, щоб така невторопність нас не видала.

Але один мій погляд і виразний жест змусили її, нарешті, зрозуміти, що пакет потрібно засунути в кишеню.

Залишок дня не являв ніякого інтересу. Те, що сталося потім, спричинить за собою, можливо, події, які вас порадують, – в усякому разі відносно вашої підопічної. Але краще використовувати час на виконання задумів, аніж на розмову про них. До того ж я закінчую вже восьму сторінку й утомився від писання. Тому – прощавайте.

Ви й без моїх слів здогадаєтеся, що мала5 відписала Дансені. [43] Листа цього не знайдено. Від своєї спокусниці, якій написав наступного ж дня після приїзду, я теж отримав відповідь. Надсилаю вам обидва листи. Прочитайте їх або не читайте, бо це безперервне переливання з пустого в порожнє, яке й мене не занадто потішає, має здаватися нестерпним усякому сторонньому.

Іще раз – прощавайте. Я, як і раніше, дуже вас люблю. Але прошу, якщо ви і надалі говоритимете зі мною про Превана, постарайтеся зробити так, аби я вас зрозумів.