«Еміль, або Про виховання» – твір Руссо, який поєднує риси педагогічного трактату і роману.
Облігатним називається речитатив, супроводжуваний і такий, що переривається оркестром, через те накладаючи і на співаків і на оркестр певні взаємні зобов’язання.
У «Повчанні державним діячам» Плутарха наводиться анекдот про двох афінських архітекторів, один із яких просторікувато описував, які чудові будівлі він зведе, а інший вимовив тільки слова, процитовані в цьому листі.
Ґрессе, комедія «Злюка». – Жан-Батист-Луї Ґрессе (1709–1777) – французький поет і драматург. Кращий його твір – комічна поема «Vert-Vert» (про папугу, що живе в жіночому монастирі, улюбленця всіх черниць). Ґрессе був посереднім драматургом, але комедія «Злюка» («Le Mechant», 1747) свого часу користувалась успіхом. Рядок, наведений у цьому листі, взято з І сцени ІІ дії.
Магдалина – блудниця з євангельської легенди, направлена Христом на шлях доброчесності. У мистецтві епохи Ренесансу і пізнішого часу «Магдалина, що кається» – один із частих сюжетів.
Дансені говорить неправду. Він уже й до цієї події все розповів панові де Вальмону. Див. лист 57.
Вислів із однієї поеми пана де Вольтера.
Мається на увазі поширене прислів’я: a bon entendeur salut , за змістом тотожне українському – «хто має вуха, хай слуха».
Расін, трагедія «Британік». – «Британік» – трагедія на сюжет із історії Стародавнього Риму; написана була 1669 року. Тут цитата з ІІ сцени ІІ дії.
Оскільки мадемуазель де Воланж незабаром після цього знайшла собі іншу повірницю, як читачеві стане відомо з подальшого листування, в цьому зібранні він не знайде вже жодного з тих листів, які вона продовжувала писати своїй монастирській подрузі: ці листи не повідомили б йому нічого нового.
Листа цього не знайдено.
Невідомо, чи є цей рядок так само, як і наведений вище «Обійми розкривати, коли закрите серце», цитатою з якихось маловідомих творів, або ж вони – тільки проза пані де Мертей. Легше припустити останнє, бо в усіх посланнях цього листування трапляється сила-силенна таких же слабких рядків. Немає їх тільки в листах кавалера Дансені – можливо, тому, що йому випадало займатися поезією, і його більш витончений слух полегшив йому можливість уникнути цієї вади.
Натяк на біблійну легенду про одного з «суддів ізраїльських» (племінних вождів), богатиря Самсона. Самсон тримав у таємниці від усіх, що магічним джерелом його сили та міцності було його довге волосся. Проте коханці Самсона, Далілі, жінці з ворожого євреям племені філістимлян, удалося вивідати у нього цю таємницю, і, коли він заснув, вона обстригла йому волосся, після чого філістимляни захопили його в полон і осліпили.
Нижче, з листа 152, читач дізнається якщо не саму таємницю пана де Вальмона, то якою вона приблизно була, й погодиться з нами, що не було ніякої можливості внести до цього більше ясності.
Див. лист 74.
Ландскнехт – картярська гра, поширена наприкінці XVІІІ століття.
Див. лист 70.
Заїра – героїня однойменної трагедії Вольтера (1732). Тут мається на увазі ІІ сцена ІV дії.
Оросман – султан, закоханий у Заїру.
З «Повчальних історій» Мармонтеля («Аннетта і Любен»). Але Шодерло де Лакло припустився помилки: слова ці насправді говорить не пастушка Аннетта, а її коханий – пастушок Любен.
Можливо, дехто і не знає, що маседуаном називається поєднання декількох азартних ігор, в яких кожен, кому приходить черга здавати карти, вибирає ту гру, яка йому до смаку. Це один із винаходів нашого століття.
Командир частини, в якій служив пан де Преван.
Дансені не знає, що це за спосіб, – він просто повторює вислів Вальмона.
Ахілл – один із героїв старогрецького епосу, син царя Пелея і морської богині Фетиди. Згідно з міфом про Ахілла спис його мав властивість зцілювати завдані ним рани.
Репліка одного з персонажів «Наніни», графа д’Ольбана, в VІІ сцені І дії.
Село на півдорозі між Парижем і замком пані де Розмонд.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу