Шодерло Лакло - Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско

Ах, чому ви не тут, аби захват тим, чого я домігся, врівноважити захватом обіцяної вами нагороди? Але ж я нічого не втрачу, якщо трохи зачекаю, адже так? І, сподіваюсь, я можу вважати, що вами прийнято ті солодкі умови, які я запропонував вам у своєму останньому листі? Ви бачите, що я зі свого боку їх уже виконую, і, як я вам обіцяв, справи мої незабаром настільки просунуться, що я зможу приділяти вам частину свого часу. Позбудьтеся ж скоріше вашого набридливого Бельроша, залиште у спокої солодкавого Дансені й займіться лише мною. Але що ви таке робите у своєму селі, що не маєте навіть часу відповісти? Мені, знаєте, хочеться вас полаяти. Проте щастя схиляє до поблажливості. І, крім того, я не забуваю, що, знову вступаючи до когорти ваших прихильників, мушу підкорятися вашим дрібним примхам. Пам’ятайте все ж таки, що новий коханець не хоче нічого втрачати із прав, які здобув як друг.

Прощавайте, як колись… Так, прощавай, ангеле мій! Шлю тобі всі поцілунки любові.

P. S. Чи відомо вам, що, просидівши місяць під арештом, Преван потім змушений був піти зі свого полку? Це – остання світська новина в Парижі. Ось уже воістину, як жорстоко поплатився він за проступок, якого не вчиняв, і перемога ваша – цілковита!

Париж, 29 жовтня 17…

Я б відповіла вам раніше, мила моя дочко, якби не перевтомилася, коли писала свого останнього листа, і до мене не повернулися мої болі, позбавивши мене всі ці дні можливості користуватися своєю рукою. Я дуже квапилася подякувати вам за хороші звістки про мого племінника і заразом якнайщиріше вас поздоровити. Тут уже ніяк не можна не визнати втручання провидіння, яке, осяявши благодаттю одного з вас, урятувало іншу. Так, красуне моя, Господь, що побажав тільки випробувати вас, послав вам допомогу в мить, коли сили ваші закінчувались. І, незважаючи на ваше легке нарікання, мені здається, вам є за що подякувати йому. Я, певна річ, розумію, що вам було б приємніше, якби рішення це зародилося спершу у вас, а рішення Вальмона стало б уже наслідком вашого. Із загальнолюдської точки зору в цьому разі були б, мабуть, краще дотримані права нашої статі; ми ж не бажаємо поступатися жодним зі своїх прав. Але яке значення мають ці малоістотні міркування в порівнянні з важливістю досягнутого? Хіба той, хто врятувався після корабельної аварії, скаржитиметься на те, що він позбавлений був можливості вибирати засоби порятунку?

Незабаром, дорога моя дочко, ви переконаєтеся, що муки, яких ви страшилися, самі собою полегшаться. А якби навіть вони і продовжували терзати вас із колишньою силою, ви б усе ж таки відчували, що їх легше переносити, ніж розкаяння совісті й презирство до самої себе. Раніше мені було б марно говорити вам ці слова, що здаються такими суворими: любов – почуття, проти якого ми безсилі, і розсудливість може допомогти нам уникнути його, але не перемогти. Якщо вже воно виникло, то може померти лише природною смертю або ж від цілковитої безнадійності. Ваш випадок – якраз другий, і це дає мені право та мужність вільно висловити свою думку. Жорстоко лякати безнадійного хворого, якому потрібні тільки втішання та болезаспокійливі засоби; але корисно прояснити видужуючого щодо небезпеки, на яку він наражався, щоб вселити йому необхідну розсудливість і готовність підкоритися порадам, які можуть йому ще знадобитися.

Якщо вже ви обрали мене своїм лікарем, я і говорю з вами як лікар, – говорю, що легке нездужання, яке ви ще відчуваєте, можливо, потребуючи деяких ліків, ніщо в порівнянні з жахливою хворобою, повне лікування від якої вам уже забезпечено. Потім, як ваш друг, як друг жінки розумної та доброчесної, я дозволю собі додати, що пристрасть, яка опанувала вас, злощасна сама по собі, робила іще більш злощасним предмет її. Якщо вірити тому, що мені твердять, то племінник мій, до якого, признаюсь, я, можливо, почуваю надмірну слабкість, і в якому дійсно багато похвальних якостей поєднуються з щонайбільшою ввічливістю, являє для жінок певну небезпеку і не вільний від провини перед багатьма з них: губити їх робить приємність йому майже таку ж, як і спокушати. Я вірю, що ви наставили б його на шлях істинний: для такої справи немає нікого більш достойного, ніж ви. Але, розраховуючи на це, стільки інших жінок уже пережили гірке розчарування, що я воліла б, аби з вами цього не сталося.

Тепер, красуне моя, подумайте про те, що замість багатьох небезпек, які підстерігали вас, ви, окрім чистої совісті й душевного спокою, відчуватимете також задоволення, адже виявилися головним знаряддям повернення Вальмона на праведний шлях. Щодо мене, то я не сумніваюся, що це головним чином наслідок вашого доблесного опору, і що одна мить слабкості з вашого боку, можливо, залишила б мого племінника у вічній омані. Мені хочеться так думати і хочеться також, аби й ви так думали. У цьому знайдете ви першу втіху, а я підстави любити вас іще сильніше.