Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

Стерн був першим письменником, який зумів показати хід і роль асоціацій у роботі людської свідомості. Нині, після Джойсового «Улісса» і Прустових «Пошуків втраченого часу», фіксація асоціативних зв’язків між віддаленими у просторі і часі речами, розкриття їх динаміки є для літератури справою звичною. Класичним прикладом відображення цих процесів у свідомості вважається епізод з «липовим чаєм і печивом мадлен» у Пруста, коли смакові відчуття відкривають шлюзи пам’яті й викликають потік асоціацій; або поведінка Джойсового Леопольда Блума, яка демонструє «асоціативні стрибки», характерні для техніки «потоку свідомості»: побачивши шовк у вітрині, він починає наспівувати мелодію з «Гугенотів» Мейєрбера (ерудований читач має віднайти пропущений елемент асоціативного ланцюжка: шовк до Англії завезли гугеноти).

Інтерес до асоціативності мислення виник ще у ХVІІ ст., а у ХVІІІ став провідною теорією, яка пояснює роботу свідомості. На зламі цих двох століть, у 1700 році Дж. Локк додав розділ «Про асоціації ідей» до своєї «Розвідки про людське розуміння», де він визнав, що, окрім «природних», тобто таких, які можна відстежити за допомогою розуму зв’язків наших уявлень, «випадок» або «звичка» викликають ірраціональні асоціації, тобто такі, що пов’язують речі, які між собою нічого спільного не мають. У наступній своїй праці він такі асоціації назве «frіskіng іdеas» (тобто ідеї, які стрибають, пустують) і попереджатиме про їхню небезпеку. Але Стерна, схоже, саме вони й цікавлять понад усе. Локк – філософ, ім’я якого найчастіше згадується у «Трістрамі Шенді» Стерна. В. Кросс, біограф письменника, навіть вважає цей роман белетризованою «Розвідкою» Локка, та частіше у ньому схильні вбачати свого роду дружню пародію на «Розвідку про людське розуміння» Локка, перегук і полеміку з ним. Стерн приймає основні положення сенсуалістської теорії пізнання Локка, за якою свідомість людини при народженні – «tabula rasa» вільна від «вроджених ідей», усі знання людина отримує із досвіду. Але він не приймає логічну чіткість й універсальність картини того, що відбувається у людській свідомості за Локком. Як вказують деякі дослідники, у подальшій розробці асоціативної теорії Стерн опиняється ближчим скоріше до згадуваного вже його співвітчизника і сучасника Девіда Юма, аніж до Локка.

Як уже йшлося, пишучи спогади, Трістрам попутно освоює мистецтво оповіді: він увесь час збивається на подробиці, відходить убік, забігає вперед, повертається, робить пропуски і т. п. Цим мотивується непослідовність і алогізм розповіді, але насправді він витікає з глибинних світоглядно-естетичних засад автора. Адже основним об’єктом зображення в романі є людська свідомість, відтворена значною мірою на засадах асоціанізму – популярної у той час методології у філософії і психології. Ходові асоціативного мислення відповідають й формальні структури роману, зокрема його композиція та сюжетобудова: у той час, як у традиційному романі події розвиваються у хронологічній послідовності і постають у логічному причинно-наслідковому зчепленні, що робить передбачуваним їхній розвиток, розгортання сюжету в романі Стерна передбачити важко, адже він будується за асоціативним принципом. Асоціативним є не лише мислення тих, про кого нам розповідають, але й самого оповідача.

Можна сказати, що «Трістрам Шенді» – роман інтелектуальний і психологічний, причому в більшій мірі інтелектуальний, ніж «філософські повісті» Вольтера, і в більшій мірі психологічний, ніж романи Річардсона. Це перший в історії літератури роман, в якому не тільки трактуються в гумористичному тоні інтелектуальні проблеми, а й самий процес мислення стає безпосереднім предметом зображення й аналізу. Водночас, як заявляється в творі, для автора найцікавіше «побачити в повній наготі людську душу, – спостерігати за всіма її рухами, – всіма її таємними помислами, прослідкувати всі її примхи від їх зародження до повного дозрівання…» Та, на жаль, зітхає автор, людські душі непрозорі й найважче із усього – знайти спосіб проникнути в них. Ця «непрозорість» чужої душі виступає у романі постійним джерелом непорозумінь: герої постійно невірно витлумачують вчинки і слова один одного, що є одним із важливих джерел комічного, проте, як і все комічне у Стерна, оприявнює серйозні проблеми.

У «Трістрамі Шенді» піддаються то відкритому, то замаскованому іронічному перегляду ідеї і концепції, що служили наріжними каменями ідеології Просвіти. У центрі уваги автора теж знаходиться «людська природа», але її потрактування набирає іншого характеру, звільняється від доктринерства і набуває щирості й розкутості. «Людська природа» бачиться в її складності й суперечливості, релятивності її якостей і рис, примхливому переплетінні «високої» і «низької» свідомості, великодушних та егоїстичних почуттів. Причому у сентименталіста Стерна піддаються сумніву не лише раціоналістичні концепції, що засновувалися на постулаті «розумної» людської природи, а й ті, що покладалися в ній на почуття, «серце».