Даниэль Дефо - Робінзон Крузо

Рибалив, проте нічого їстівного не спіймав. Вудка в мене саморобна, волосінь – із конопляної мотузки, але тільки один гачок. Проте зазвичай риболовля була вдалою і я міг досхочу ласувати рибою, зокрема в’яленою. Наостанок випадково спіймав маленького дельфіна і відпустив його в море.

Як слід попрацював на судні пилкою. Відірвав від палуби три великі соснові дошки, зв’язав їх і доправив на берег під час припливу.

Досліджував уламки корабля. Вивернув кілька болтів, насмикав цвяхів – робота важка, але мені потрібно залізо. Повернувся додому вкрай змучений. Може, кинути цю справу?

Усе-таки знову пішов на берег і перебрався на судно, але не для роботи, а просто поглянути, як і що. Трюм заповнюється піском і водою.

Знову на кораблі; узяв із собою залізну ломаку, щоб зламати палубу, з якої пісок майже змило хвилями. За допомогою лома відірвав іще дві дошки та доправив на берег у звичайний спосіб. Лом я сховав на березі, розраховуючи попрацювати ще й завтра.

Виламав іще кілька дощок і нарешті зміг пробратися в трюм. Знайшов запечатані бочки, які наполовину ввійшли в пісок. За допомогою лома спробував їх розкрити, але марно. Натрапив також на рулон листового свинцю та спробував витягти, але не зміг – забракло сил.

Знову працював на кораблі. Тепер у мене на березі є бруси, дошки та понад центнер різноманітного залізячча.

За допомогою двох сокирок намагався відтяти шматок свинцю, приставивши вістря однієї та вдаряючи обухом другої, як молотком; нічого з цього не вийшло.

Зірвався дужий вітер, на корабель я не зміг потрапити через приплив, тому що забарився – ловив у скелях голубів на обід.

У милі від будинку знайшов іще уламки судна; окрім дрібних до берега прибило шмат носової частини, але він такий великий та важкий, що я не зміг його зрушити з місця.

Щоранку старанно працюю на кораблі. Поступово за допомогою лома я розсунув усі предмети, які стояли в трюмі впритул. Але за моєї відсутності під час припливу сплили нагору кілька барилець, а також дві матроські скрині. Їх понесло у відкрите море. На берег викинуло тільки велике барильце із залишками бразильської солонини, попсованої піском.

Я ходив на полювання лише під час припливів, щоб на початок відпливу бути готовим поновити роботу на кораблі. За три тижні в мене утворилася така купа деревини й залізяччя, що хоч човен будуй. Окрім того, мені таки вдалося відрубати і витягти з трюму близько центнера листового свинцю.

Учора знайшов на березі велику зелену черепаху, а поблизу неї – гніздо і яйця. Сьогодні засмажив черепаху на вугіллі; я ніколи не пробував такого ніжного та смачного м’яса, адже моєю їжею були переважно дичина й козлятина. Приніс додому і склав у льох понад півсотні яєць.

Увесь день падав дощ. Я не виходив і з ранку до вечора провалявся в ліжку. Мене сильно лихоманило – мабуть, застудився, працюючи на вітру.

Я нездужаю і, хоча вкрився всім, що знайшов у наметі, безперестанку тремчу від холоду, ніби настала справжня зима.

Уночі не склепив повік ані на хвилину – неймовірно сильний головний біль та жар.

Мій стан погіршується, боюся, я серйозно захворів. Що буде зі мною, таким безпомічним? Повторював слова молитви; думки плуталися, в роті пересохло, не було сили навіть простягти руку до моєї єдиної олов’яної кружки з водою. Жар такий, що стукотять зуби.

Трохи легше, але почуваюся виснаженим і змученим.

Усе повторилося, особливо жахливий головний біль і виснажлива лихоманка.

Відпустило!

Півдня кидало то в жар, то в холод; напад лихоманки закінчився слабкістю й випотами.

Міцно проспавши ніч, рано-вранці прокинувся бадьорішим. А оскільки в мене закінчилися запаси м’яса, долаючи слабкість, вирушив на полювання. Убив козу, насилу доволік тушу додому. В моєму стані корисний бульйон, але зварити ні в чому, у мене нема горщика. Засмажив шматок м’яса, поїв та звалився, знеможений, у ліжко.

Лихоманка поновилася з такою силою, що я не міг і пучкою ворухнути. Мене мучила спрага, у кружці вже не було ні краплини води, але сходити по неї до льоху мені навіть на думку не спало – так мені було зле. Я стогнав і кидався на ліжку до вечора, поки напад не минув. Мені нестерпно кортіло пити, але підвестися я не міг і тільки благав: «Господи, змилуйся наді мною!»