Жюль Верн: Діти капітана Ґранта

Лорд Гленарван не поспішав. Перше ніж відкоркувати пляшку, він уважно роздивився її зовні. На видовженій шийці залишився скручений шматок поіржавілого дроту. Міцні стінки пляшки, здатні витримувати великий тиск, свідчили про те, що її виготовлено в Європі.

– Пляшка з-під шампанського, – упевнено сказав майор Макнабс.

– Яка різниця, – зауважила леді Елен, – що за вино хтозна-коли було в цій пляшці, якщо ми навіть не уявляємо, де її кинули в море?

– Ця пляшка, здається, довгенько подорожувала, перше ніж потрапила в акуляче черево. Бачите вапняні відкладення, якими вона покрита? – мовив лорд. – То результат дії морської води.

– Але як же визначити, звідки вона? – нетерпеливилася леді Елен.

– Зачекайте, люба. Я цілком переконаний, що пляшка сама відповість на всі питання.

Сказавши так, Гленарван заходився злущувати твердий вапняний панцир із шийки пляшки, – і невдовзі всі побачили корок, який сильно пошкодила морська вода.

– От халепа! – вигукнув лорд. – Якщо там і є якісь папери, то вони могли геть зіпсуватися за цей час.

– Певно, – погодився з ним Джон Манґлс, – проте було б краще виловити пляшку у відкритому морі, знаючи точні координати – широту й довготу. Тоді, вивчивши морські течії та напрями вітрів, можна було б визначити її шлях. А з такою листоношею, як наша акула, хтозна чи й удасться щось дізнатися напевно.

– Зараз поглянемо, – мовив Гленарван, надзвичайно обережно витягуючи корок.

Кают-компанією почав розходитися йодистий запах морської води.

– Я мав рацію, – повідомив лорд, – тут дійсно є папери. Здається, вони геть відволожилися, бо їх зовсім неможливо витягти – так міцно поприлипали до стінок.

– Може, розіб’ємо пляшку? – запропонував Макнабс.

– Я хотів би зберегти її цілою, – заперечив Гленарван.

– Сер, може, відіб’ємо саму шийку? – запропонував Джон Манґлс. – Тоді, здається, можна буде вийняти папери, не пошкодивши їх.

Але вапняна шкаралупа на дорогоцінній пляшці за тривалий час стала твердою, мов камінь, тому довелося скористатися молотком, щоб розбити її. Нарешті перед очі дослідників з’явилися злиплі клаптики паперу. Лорд Гленарван обережно вийняв їх і розклав перед собою.

Витягнуті з пляшки папірці майже наполовину роз’їла солона морська вода. Чорнильні рядки порозпливалися, і тільки подекуди можна було розібрати окремі слова. Минуло кілька хвилин, доки лорд, уважно вивчивши ці залишки послання, сказав:

– Маємо три документи, можливо, копії того самого листа. Один написаний англійською, другий – французькою і третій – німецькою мовами. Про це безсумнівно свідчать кілька вцілілих слів, написаних саме цими мовами.

– Та чи можна з цього зрозуміти, про що йдеться? – спитала леді Гленарван.

– Я не можу стверджувати щось напевне, люба. На жаль, слів, які можна прочитати, надто мало.

– А може, в різних копіях вони доповнюють одне одного? – спитав майор.

– Справді, навряд щоб вода й сіль знищили в усіх документах ті самі слова, – погодився Джон Манґлс. – Порівнявши вціліле, ми зрештою дійдемо суті.

– Гаразд, це й зробимо, адже нам нікуди поспішати. Спершу почнімо з англійського документа, – запропонував лорд Гленарван. – У ньому збереглися слова «зазнати корабельної аварії», «на землі», «цей» і «зниклий», а напіврозмите «skipp…», імовірно, означає «шкіпер». Ще тут є неповне ім’я якогось містера Ґр…

– Додамо до цього ще уривки слів «monit…» та «…ssistance», – сказав Джон Манґлс. – Здається, це частини слів «monition» та «assistance», тобто хтось благає про допомогу.

– Але ж тут бракує забагато рядків, – розчаровано зауважив майор. – Як тут дізнатися назву загиблого судна чи місце корабельної аварії?

– Рано втрачати надію, – мовив лорд Гленарван. – Спробуймо доповнити один документ іншим.

Другий, аж потемнілий, клаптик паперу, написаний німецькою, вода пошкодила ще гірше.

– Вам знайома ця мова, Джоне? – спитав Гленарван.

– Знайома, і досить пристойно, сер.

Капітан якийсь час мовчки уважно вдивлявся в розмиті рядки.

– Насамперед, – нарешті сказав він, – тепер ми можемо точно встановити, коли сталася корабельна аварія. Це трапилося 7 червня тож, додавши цифру «62» з англійського тексту, ми отримаємо повну дату: 7 червня 1862 року.

– Кажіть далі, Джоне! – вигукнула леді Елен.

– Можна також прочитати уривок слова «Glas…»; з’єднавши його зі словом «…gow» у тому-таки рядку першого документа, маємо «Glasgow». Тобто йдеться про судно з порту Ґлазґо. Другий рядок геть розплився, але далі я розібрав важливі для нас слова: «zwei», що означає «два», і «…atrosen», напевно це «matrosen», що в перекладі означає «матроси». Змушений визнати, товариство, що наступне слово «graus» я витлумачити не зміг. Сподіваюся, тут нам стане у пригоді третій документ. Щодо решти, то зрозуміти легко: «bringt ihnen», безперечно, означає «надайте їм…» Якщо ж пов’язати ці слова з англійським словом «assistance» з відповідного рядка першого документа, то вони складуться в фразу: «Надайте їм допомогу».