Иосиф Турянский - Доктор Серафікус. Поза межами болю

«…вони пройшли повз будинок з химерами Notre-Dame, що звис над проваллям». – Тут згадуються зображення фантастичних істот, гаргулій та химер, голови й статуї яких прикрашають верхню частину собору Паризької Богоматері у Парижі. За аналогією названий і будинок із химерами в Києві, повз який проходили герої твору. Він розташований навпроти Адміністрації Президента України і має таку назву через скульптурні прикраси на міфологічні та мисливські сюжети.

«…культ давніх народовольських традицій…» – йдеться про суспільно-політичний рух 80—90-х рр. XIX ст. у Росії, названий за діяльністю угруповання «Народна воля», що надавало перевагу індивідуальному теророві перед організованою боротьбою із самодержавством.

Tailleur – жіночий діловий костюм (фр.).

Перовська Софія Львівна (1853—1881) , Фігнер Віра Миколаївна (1852—1942) – революціонерки, активні діячі «Народної волі».

«В ці роки «між двох революцій»…» – Період між російською революцією 1905—1907 рр. та революційними подіями 1917 р.

Олександринізм, або олександризм – термін походить від імені давньогрецького філософа Олександра Афродісійського, який коментував трактат Арістотеля «Про душу». Модерністи вважали «олександризмом» синкретичний, і водночас «музейний» тип культури, беззмістовний формалізм, що грає готовими формами минулого.

Пушкініанство – міфологічне ототожнення життя і творчості митця, коли будь-який життєвий факт виключався із особистого буття письменника або поета і ставав фактом літературним. Прикладом у цьому були уявлення про О. Пушкіна як літературний зразок популярного письменника, з яким молоді митці слова могли б себе співвідносити.

Верлен Поль Марі (1844—1896) – французький поет-символіст.

«Аполлон» – модерністський журнал з питань мистецтва, що видавався в Санкт-Петербурзі у 1909—1917 рр.

Грабар Ігор Еммануїлович (1871—1960) – російський живописець і мистецтвознавець, керівник видання першої наукової «Історії російського мистецтва».

Бароко – стиль в європейському мистецтві XVI—XVIII ст., якому властиві орнаментальність, вишуканість; широке використання контрастів, ефектів світлотіні та кольору, алегоричних зображень; вираження руху, швидкоплинності життя; життєстверджуюче сприйняття дійсності.

«В революцію вона входила через “Скитів”» – вірш російського поета О. Блока «Скіфи» (1918).

Kommandantur – комендатура (нім.).

«Дворянське зібрання» – орган дворянського самоврядування у Російській імперії з 1766 по 1917 рік.

«Меншість лишалась у голодному тихому місті і вивчала тонку науку “пайкологіі”…» – Унаслідок продрозверстки утворилася загроза голоду. Тому в містах було введено систему «пайків», які розподілялися за «класовим принципом». За картками видавали спочатку хліб, цукор, сіль, сірники, мило, гас, згодом – молоко та молочні продукти, тютюн, взуття тощо.

Анахоретство – відлюдництво (грец.).

Magister dixi – так сказав учитель (лат.) – вираз, що вказує на чийсь беззаперечний авторитет.

«У своєму поводженні з жінками я наслідую фра Філіппо Ліппі…» – Корвин говорить про італійського портретиста доби Відродження Філіппіно Ліппі (справжнє ім’я – Філіппо Ліппі, бл. 1457—1504).

Сенека Анней Луцій (4 р. до н. е. – 65 р. н. е.) – давньоримський філософ, поет, державний діяч і оратор.

«Imitatio Christi» – «Наслідування Христа» (лат.), релігійно-повчальний твір середньовічного містика-богослова Томи Кемпійського.

Культ Софії Премудрості Божої – культ Діви, переплетений у російських софіологів, зокрема Вол. Соловйова, про якого згадується у творі, з ідеєю Вічної Жіночності, що є втіленням жіночого начала у божественному та певним метафізичним принципом поєднання вищої та земної сфер.

Dаs еwіgе Weibliche – Вічна Жіночність (нім.), уявлення про яку взято Вол. Соловйовим із фіналу трагедії «Фауст» Й. В. Ґете.

Царгород – слов’янська назва м. Константинополь, столиці Візантії (тепер – турецьке м. Стамбул).