Иосиф Турянский - Доктор Серафікус. Поза межами болю

Після повернення з Італії до Австрії О. Турянський викладає право у Віденському університеті, потім працює в Галичині: займається видавничою діяльністю, викладає латину, французьку та німецьку мови. Унаслідок своїх поневірянь, зокрема перебування в полоні, письменник мав слабке здоров’я, і 28 березня 1933 р. у Львові помер.

Шлях цього митця слова до сучасного читача так само нелегкий. Його твір «Поза межами болю» довгий час був заборонений. Р. Федорів пояснює, що коли в 1967 р. текст повісті готувався до друку, пішла чутка, що О. Турянський – «письменник непевний», неблагонадійний, бо у Першу світову війну він нібито служив у націоналістичних формуваннях «Українських січових стрільців», і його книжки написані саме з позицій УСС, що насправді не відповідало дійсності. Однак цього було досить, щоб відправити ім’я письменника у забуття. І лише наприкінці 1980-х років твори О. Турянського було гідно поціновано, і серед них – повість-поему «Поза межами болю».

Твір розкриває антилюдяний, нищівний характер війни. За основу взято реальні події, учасником яких став сам письменник. Як уже згадувалось, він потрапив у сербський полон, і його разом із кількома десятками тисяч інших полонених, під час зимового відступу сербів, було етаповано через засніжені албанські гори. Цей шлях отримав назву «шлях смерті», адже через холод, голод, знесилення масово гинули як полонені, так і самі солдати, що їх вартували. У творі також розповідається про шістьох товаришів митця, з якими він відстав від загальної колони. Усі вони загинули, а самого письменника врятував, «розморозивши» його річковою крижаною водою, лікар Василь Романишин, якого автор із вдячністю згадує у передмові до свого художнього тексту. Конкретні історичні події набувають в інтерпретації письменника художнього узагальнення і служать стрижнем для його антивоєнних міркувань.

Проте тема війни та її згубного впливу на людство не була новою на той час. У її розробці автором можна простежити суголосність із творами Е. М. Ремарка, А. Барбюса та ін. Значну увагу привертає спосіб художнього подання матеріалу О. Турянським. Наприклад, існують кілька версій стосовно жанрової форми твору «Поза межами болю»: це й автобіографічна повість, поема у прозі, лірична повість, нарешті повість-поема, як її назвав сам митець. Усі ці дефініції мають право на існування, адже твір має, як уже згадувалось, реалістичну основу, написаний ритмізованою прозою, а співіснування ліричного та епічного начал, введення в текст безпосередньо пісні, драматизація оповіді пояснюють авторське визначення жанру. Подібне поєднання глибокого ліризму і всеохоплюючого пафосу відносить повість-поему О. Турянського до кращих зразків експресіоністичної прози.

Серед інших ознак експресіонізму можна виділити суб’єктивізацію оповіді, оскільки наратор є й одним із учасників подій, і виражає погляди й думки власне автора; зацікавленість глибинними психічними процесами дійових осіб; трагічне світосприйняття і боротьба з долею, навіть в усвідомленні неминучості поразки. Герої ніби стають схемами («тінями»), що розкривають певну ідею. Усе, що про них відомо, – це лише окремі моменти минулого життя, які вплинули безпосередньо на їх теперішній душевний стан. Натомість війна персоніфікується, набуває масштабів живої істоти, тієї зловісної природи, що чатує на блукальців і несе їм загибель. Заперечуються будь-які цінності цивілізованого світу: марними є культурні надбання, непотрібними стають гроші, сміховинними видаються світські розваги тощо. Проте залишаються звичайні загальнолюдські категорії, що надають сенсу існуванню, не дають втомленим душам зійти у небуття. До останніх автор відносить почуття дружби, людяність, милосердя, любов. Саме любов до своїх близьких, надія на зустріч із ними допомогли вижити головному героєві Оглядівському.

Для надання експресивності своїй оповіді О. Турянський використовує також мовно-стилістичні та графічні засоби: численні оксюморони, інверсії, ритм, три крапки, тире тощо. Сам сюжет деформується, розпадається на численну кількість епізодів, сповнених ліричних відступів, які, немов у калейдоскопі, у різних ракурсах розкривають глибинну сутність події, служать вираженню емоцій.

І все ж твір значною мірою синтетичний, адже автор вводить у текст декадентські мотиви смерті, божевілля, численні марення й жахливі картини реальності для підсилення експресії; властиві імпресіонізмові «потік свідомості», відображення людського внутрішнього світу на тлі природного пейзажу тощо; постійно ставить героїв у «межові ситуації», і таким чином примушує їх робити власний екзистенційний вибір, перевіряти, коли прийде межа їх стражданням, і т. д. Подібний синтетичний характер повісті-поеми О. Турянського «Поза межами болю» робить її справжнім зразком модерністської літератури і визначає її художньо-естетичну вартісність.