Оскар Уайльд - Портрет Доріана Ґрея [збірник]

Елджернон. О, та мені вистачить і самого шампанського вісімдесят дев’ятого року!

Сесілі. Я рада, що у вас такий невибагливий смак. Тож пройдім до їдальні.

Елджернон. Дякую вам. А можна, я перед цим зірву квітку для петельки? Якщо в мене нема бутоньєрки, то і їжі душа не сприймає.

Сесілі. Марешаль Нієль? [203]( Бере в руки ножиці .)

Елджернон. Ні, я віддав би перевагу рожевій троянді.

Сесілі. А чому саме їй? ( Зрізає троянду .)

Елджернон. Тому, що ви, кузино Сесілі, схожі на рожеву троянду.

Сесілі. Мені здається, вам не годилося б так розмовляти зі мною. Міс Призм ніколи не каже мені таких речей.

Елджернон. Це значить, що міс Призм просто короткозора бабця. ( Сесілі встромляє троянду йому в петельку.) Ви – найгарніша дівчина з усіх, що я бачив.

Сесілі. Міс Призм вважає, що врода – це наче пастка.

Елджернон. В таку пастку ладен попасти кожен розважливий юнак.

Сесілі. Не думаю, що мені приємно було б зловити якогось розважливого юнака. З ним же нема про що говорити!

Вони входять у будинок. З прогулянки повертаються міс Призм і Чезюбл.

Міс Призм. Ви занадто самітні, любий докторе Чезюбл. Вам треба б одружитись. Мізантропа я ще можу зрозуміти, але жінкотроп – це вже не вкладається в голові.

Чезюбл ( здригнувшись, як сутий науковець ). Повірте мені, я не заслуговую такого неологічного вислову! Приписи та й практика первісної християнської церкви однозначно заперечували шлюбне життя.

Міс Призм ( повчально ). Через це первісне християнство і не дожило до наших днів. І ви, любий докторе, здається, не усвідомлюєте, що, вперто залишаючись неодруженим, тим самим стаєте для всіх спокусою. Чоловікам слід бути обачливішими: целібат може збити з путі праведної слабодухих.

Чезюбл. А хіба чоловік у шлюбі менш привабливий?

Міс Призм. Чоловік у шлюбі привабливий лише для власної дружини.

Чезюбл. Однак часто, як я чув, навіть для неї він втрачає привабливість…

Міс Призм. Це залежить від інтелектуальних уподобань жінки. Дійшлий вік щодо цього найнадійніший. На зрілість можна покластись. А молоді жінки – ще зелені. ( Доктор Чезюбл здригається .) Це я кажу з погляду садівника. Мою метафору запозичено з плодівництва. Але де ж це Сесілі?

Чезюбл. Либонь, теж вирішила пройтися до школи й назад.

З глибин саду повільно наближається Джек. Він вбраний в усе чорне, на капелюсі жалобна пов’язка, на руках чорні рукавички.

Міс Призм. Містере Ворзінґ!

Чезюбл. Містере Ворзінґ!

Міс Призм. Такий сюрприз! Ми не сподівалися вас до полудня в понеділок.

Джек ( з трагічним виразом на обличчі тисне руку міс Призм ). Я повернувся раніше, ніж планував. А з вами, докторе Чезюбл, маю надію, все гаразд?

Чезюбл. Дорогий містере Ворзінґ, це скорботне вбрання, гадаю, не означає якоїсь непоправної втрати?

Джек. Мій брат.

Міс Призм. Знов скандальні борги й тринькання грошей?

Чезюбл. Він і досі марнотрат і гуляка?

Джек ( хитаючи головою ). Він помер.

Чезюбл. Ваш брат Ернест помер?

Джек. Помер зовсім.

Міс Призм. Який урок для нього! Сподіваюся, це йому на користь.

Чезюбл. Смерть – це те, чого ніхто з нас не омине, міс Призм. Ми не повинні дивитись на скін, як на щось виняткове, адже померти суджено нам усім. Життя було б незавершеним без цього акту… Містере Ворзінґ, прийміть моє щире співчуття. Вас бодай те може втішити, що ви завжди були найвеликодушнішим і найвибачливішим з братів.

Джек. Бідний Ернест! Він мав чимало вад, але все-таки це страшний, страшний удар.

Чезюбл. Справді, дуже страшний. А ви були при ньому в його останню хвилину?

Джек. Ні. Він помер закордоном, точніше в Парижі. Вчора ввечері я одержав телеграму від управителя Ґранд-готелю.

Чезюбл. А причину смерті там було вказано?

Джек. Щось таке, як гостра застуда.

Міс Призм. Що хто сіє, те й пожне.

Чезюбл ( підносить руку ). Милосердя, дорога міс Призм, милосердя! У кожного з нас свої хиби. Приміром, я особливо сприйнятливий на протяг. А поховання передбачається тут?

Джек. Ні. Він, здається, заповів, щоб його поховали в Парижі.

Чезюбл. В Парижі! ( Похитує головою .) Боюся, що його розумовий стан так і не вирівнявся до останніх днів. Ви, мабуть, бажали б, щоб я натякнув на це ваше родинне горе під час недільної відправи. ( Джек імпульсивно тисне йому руку .) Моя проповідь про манну небесну прикладається до будь-якої події – радісної або й сумної, як у даному разі. ( Всі зітхають .) Я виголошував її і на святі врожаю, і на хрестинах, і на конфірмації, і в дні скорботи, і в дні радощів. Ось недавно вона прозвучала в соборі на молебні від імені Товариства для відвернення невдоволення серед вищих станів. Присутній при цьому єпископ був неабияк вражений актуальністю декотрих моїх аналогій.