Оскар Уайльд - Портрет Доріана Ґрея [збірник]

Сесілі. О, це правильно! ( Мерімен відходить .) Зроду я ще не бачила справді безпутньої людини! Мені аж трохи страшно. Що, як він такий самий, як і всі інші? ( З’являється Елджернон, дуже веселий і життєрадісний .) А такий самий!

Елджернон ( підносячи вгору капелюха ). Я певен, що ви і є моєю маленькою кузиною Сесілі.

Сесілі. Ні, ви якраз помиляєтесь. Я зовсім не маленька. Навпаки – я навіть зависока, як на свій вік. ( Елджернон здається дещо розгубленим .) Але я і є ваша кузина Сесілі. А ви, як я бачу з вашої візитки, брат дядечка Джека і мій кузен Ернест, мій безпутній кузен Ернест.

Елджернон. Ой ні, я нітрохи не безпутній, кузино Сесілі. Прошу вас – не вважайте мене за безпутнього.

Сесілі. Але якщо так, то ви нас усіх призвели до облуди, чого вам ніяк не можна пробачити. Через вашу поведінку дядечко Джек дійшов висновку, що ви вкрай зіпсута людина. Сподіваюся, що ви не живете подвійним життям, вдаючи безпутнього і приховуючи свою добропорядність. Це було б лицемірством.

Елджернон ( дивиться на неї з подивом ). Та звичайно ж, я бував досить нерозважним.

Сесілі. Я рада це чути.

Елджернон. Але якщо вже ви заторкнули цю проблему, то доведеться визнати, що в деяких справах я вів себе й зовсім погано.

Сесілі. Ви навряд чи мали б цим пишатись, хоч я певна, що вам це подобалося.

Елджернон. Мені куди більш подобається бути тут з вами.

Сесілі. А я не можу зрозуміти, як ви взагалі тут опинилися. Дядечко Джек учора надіслав вам телеграму в Олбені, що він має побачитися з вами о шостій годині. Він дає мені читати всі телеграми, які вам надсилає. І декотрі з них я знаю напам’ять.

Елджернон. Але я не одержав тієї телеграми, бо було вже надто пізно. Потім я ще пропустив його в клубі, а швейцар там при вході сказав мені, що він, мабуть, поїхав сюди. Тож я й подався слідом за ним, знаючи, що йому хотілося б мене побачити.

Сесілі. Він вернеться тільки в понеділок після полудня.

Елджернон. Мені це прикро чути. Я мушу від’їздити в понеділок уранці першим поїздом. В мене ділове побачення, яке я б хотів… пропустити.

Сесілі. А ви не могли б його пропустити в якому-небудь іншому місці, а не в Лондоні?

Елджернон. Ні, воно ж заплановане на Лондон.

Сесілі. Що ж, я, звичайно, розумію, наскільки важливо не дотриматись ділової домовленості, коли хочеш зберегти відчуття краси життя, та все-таки, здається, вам краще дочекатись повернення дядечка Джека. Я знаю, що він збирався обговорити з вами проблему вашої еміграції.

Елджернон. Моєї – що?

Сесілі. Вашої еміграції. Він же поїхав придбати вам вбрання на дорогу.

Елджернон. Я б нізащо не довірив Джекові купувати мені таке вбрання. Він же навіть на краватках не розуміється!

Сесілі. Не думаю, що вам будуть потрібні краватки. Адже дядечко Джек спроваджує вас до Австралії.

Елджернон. Австралія? Та я швидше повішуся!

Сесілі. Що ж, у середу за обідом він сказав, що вам доведеться вибирати між цим світом, тим світом і Австралією.

Елджернон. Ну й ну! Але інформація, яку я маю стосовно Австралії та того світу, не вельми підбадьорлива. Мене й цей світ задовольняє, кузино Сесілі.

Сесілі. Так, але чи задовольняєте ви цей самий світ?

Елджернон. Мабуть, таки не дуже. Тим-то я й сподіваюся за вашою допомогою виправитись. Це, кузино Сесілі, могло б стати вашим покликанням – звісно, якби ви ним перейнялися.

Сесілі. Як ви наважуєтесь накидати мені таке покликання?

Елджернон. Я перепрошую, але в наші дні, здається, кожна жінка має якесь покликання.

Сесілі. Кожна особа жіночої статі, а це не значить, що кожна жінка! Крім того, сьогодні я не маю часу вас виправляти.

Елджернон. Тоді ви не проти, щоб я сам сьогодні взявся за своє виправлення?

Сесілі. Це було б дон-кіхотство з вашого боку. Але спробувати не завадить.

Елджернон. Тоді я спробую. Я вже й зараз відчуваю, що кращаю.

Сесілі. А от вигляд у вас гіршає.

Елджернон. Це тому, що я зголоднів.

Сесілі. Яка ж з мене забувака! Я б мала пам’ятати, що як людина збирається почати зовсім нове життя, то вона потребує регулярного й здорового харчування. О другій годині у мене й міс Призм буде на ленч смажена баранина.

Елджернон. Боюся, що це для мене занадто поживне.

Сесілі. Дядечкові Джеку, здоров’я якого підупало внаслідок ваших вечірніх прогулянок по місту, його лондонський лікар приписав споживати щодня о дванадцятій годині паштет з гусячої печінки в придачу з шампанським виробництва 1889 року. Але я не певна, чи такий інвалідський наїдок сподобається вам.