Франческо Петрарка: Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)

Вергілій . Енеїда. VIII, 385–386.

De bonorum et malorum finibus.

Вергілій . Енеїда. IV, 560–561.

Ювенал . Сатири. X, 172–273.

Цицерон говорить про це у кн. ІІ твору «Про моральні обов’язки» (De Officiis).

Тит Флавій Доміціан ( Titus Flavius Domitianus ), останній римський імператор з династії Флавіїв, за свідченням Светонія, у «Житті 12 цезарів» дуже пишався своєю вродою, але його дуже гнітило раннє облисіння. Він написав книжку про догляд за волоссям і саме в ній висловив наведене міркування про минущість вроди.

Сенека , в своїх «Посланнях» (65).

«Африка». I, 320–330.

Ювенал . Сатири. I, 161.

Теренцій . Андрія. I, 68.

Горацій . Оди. І, 4 (До Сестія). – Тут і далі цитати з Горацієвих «Од» у перекладі Андрія Содомори.

Горацій . Послання. Кн. І, 18 (до Лоллія). – Тут і далі цитати з Горацієвих «Послань» у перекладі Андрія Содомори.

Горацій . Оди. Кн. І, 31 (до Аполлона).

Ювенал. Сатири. XIV, 135–137.

Вергілій. Енеїда. III, 649–650.

Вергілій . Георгіки. IV, 132–133.

Вергілій . Георгіки. I, 1186.

Ювенал . Сатири. VI, 360–361.

Горацій . Послання. I, 2, 56 (до Лоллія).

«Quid est enim aliud, gigantum more pugnare cum diis, nisi nature repugnare?» – слова Катона Старшого, звернені до Сципіона Африканського (до речі, головного героя «Африки» Петрарки), Гая Лелія Сапієнса в діалозі «Про старість» (Cato Maior de Senectute), який Цицерон написав 44 року до Р. Х. У «Таємниці» Петрарка часто вступає у своєрідну дискусію з положеннями цього класичного твору.

Горацій . Послання. I, 2, 62–63 (до Лоллія).

На початку 1340-х Пeтрарка брав уроки грецької у славетного Варлаама Калабрійського, що був на той час константинопольським послом при папському дворі.

Вергілій . Енеїда. ІІ, 361–369.

Вергілій . Енеїда. ІІ, 622–623.

В оригіналі Августин вживає латинські слова «acidia» і «aegritudo», різницю між якими складно передати українськими відповідниками. В обох виразах присутня «кислота» (що, відповідно, «роз’їдає» душу).

Вінея – облогова споруда на катках з двоскатним дахом та плетеними стінками, захищена від вогню шкурами і мокрими мішками.

Сенека. Моральні листи до Луцилія. Лист XV / Переклад А. Содомори. 2-ге вид. – К.: Основи, 1999. – С. 608.

Горацій . Оди. II, 10, 5–8 (До Луцинія Мурени).

Там само, 9 – 12.

Горацій . Послання. I, 18 (до Лоллія), 110.

Там само, 117–119.

Горацій . Послання. II, 2 (до Флора), 76.

Там само, 77.

Петрарка . Віршовані послання. Кн. ІІ, 3, 43.

Вергілій. Енеїда. I, 58–59.

Там само, VI, 730.

Там само, I, 52–57.

Там само, І, 58.

ГайСаллюстій Крісп. Про змову Катіліни.

Вергілій . Буколіки. VIII.

Показово, що порівняння (видається, описане Плінієм) ремісничого методу і християнського причастя у такому контексті Петрарка ні на мить не вважає блюзнірським, вкладаючи його в уста Блаженного.

Посилання на діалог Цицерона «Про старість».

Таїда – персонаж комедії Теренція «Євнух» – щедра і великодушна гетера. Лівія – дружина Августа, що уславилася своїм честолюбством.

Вергілій . Енеїда. VI, 428–429.

Публій Овідій Назон. Метаморфози. XV / Переклад А. Содомори.

Петрарка посилається тут на діалог Цицерона «Лелій, або Про дружбу» (Laelius sive de Amicitiâ). Лелій – друг Сципіона Молодшого і його легат в Африці та Іспанії, названий Мудрим (Sapiens).

Вергілій . Енеїда. I, 328–329.

З Цицеронових «Тускуланських бесід».

Віршик належить Марку Атілію, автору трагедій та комедій, про життя і творчість якого небагато відомо. Наведені рядки Петрарка найімовірніше цитує за текстом Цицерона – «До Аттика» (Att, XIV, 20), де Марк Туллій називає Атілія «найгрубішим поетом». Знаменно, що цю частину тексту Петрарка відкрив для культури, надибавши у Вероні невідомий до того рукопис.