Франческо Петрарка: Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)

Ці слова Августа наводить Светоній у кн. 2 з «Життя дванадцяти цезарів» – творі, що залишався бестселером до початку ХХ ст.

Високоякісні лінзи на той час виготовлялись у Венеції, але оправа стала більш-менш зручною лише у XV ст.

Можливо, M. Gavius (Gabius) Apicius – епікуреєць, що зажив слави своєю гостинністю в часи Августа і Тиберія. Збереглась також праця з кулінарії «De re coquinaria» (або culinaria) у 10 книгах такого собі Апіція, що жив у третьому сторіччі.

Всій нумерології, пов’язаній з Лаурою, Петрарка надає величезного значення. Зокрема, це 6 квітня 1327 р., коли поет уперше її побачив, і 6 квітня 1348 року, коли вона померла, що становить рівно 21 рік болісного кохання.

Це не перебільшення. Крім рідного сина і коханої Лаури, це, зокрема, друг і покровитель кардинал Колонна і прихильний до поета король Роберт. Наприкінці 1360-х помер його улюблений онук Франческо.

Петрарці часом докоряли за те, що користався з прихильності диктаторів (зокрема, міланських, Вісконті), на що в одному з листів до Боккаччо поет зазначив: «То тільки видавалося так, що я жив при князях, а насправді вони жили при мені».

Римська миля (mille passűs) = 1478,7 м.

Урбан V, уроджений Ґійом де Ґрімоар (Guillaume Grimoard); 1309 (або1310) – 19 жовтня 1370. На спонукання Петрарки і Бригітти Шведської, а найбільше – через англо-французькі війни, зробив перші кроки до повернення в Рим, прибувши туди 1367 року.

5 вересня 1370 р. папа вирушив морем у Францію, а 19 жовтня помер в Авіньйоні.

Зокрема у сонеті Х ( див. «Кан цоньєре»).

«Замкнена долина», або Valle Chiusa (іт.) – буквальний переклад «Міжгір’я».

Філіп де Мезьєр (1327, Пікардія – 29.05.1405, Париж) – французький письменник і радник короля Карла V. У 1380-му прийняв постриг. Один з перших перекладачів латинських творів Петрарки.

Знайомство Аврелія Августина у 387 р. з богословом Амвросієм Медіоланським (тобто Міланським) відіграло роль у духовному розвитку першого.

Джакопо да Каррара ІІ, падуанський «авторитет», «капітано дель пополо», мовою тих часів. Здобувши владу шляхом обману і політичних убивств, показав себе мудрим тираном і покровителем мистецтв.

У даному випадку «нічого» вилилось, поза рештою, у солідний будинок і канонікат, що давав 200 золотих дукатів на рік.

Джакопо був зарізаний своїм неврівноваженим незаконнонародженим сином Ґульєльмо. Для надгробка свого друга і покровителя Петрарка склав шедевральну епітафію латиною.

Франческо да Каррара І Старий.

Вергілій . Енеїда, I, 327–328. – Тут і далі цитати з Вергілієвої «Енеїди» у перекладі Михайла Білика за редакцією Бориса Тена.

Блаженний Августин, або Святитель Августин , відомий також як Учитель Благодаті ( Doctor Gratiae ) – єпископ Гіпонський (древній Гіпон Царський – сучасна Анаба в Алжирі).

Вергілій. Енеїда, IX, 641.

Всі три рослини мають езотеричне значення: мирт – рослина Афродіти, плющ – Вакха, лавр – Аполлона.

Вергілій . Енеїда. IV, 449.

Сентенція зі збірки «Publii Syri muni sententiae» висловів Публія Сіра (Publius або Publilius Syrus), тобто «сирійця» за походженням, римського мімічного поета I ст. до Р. Х., часів Цезаря й Августа.

«V elle parum est; cupias, ut re potiaris, oportet». Овідій. Послання з Понту (Ex Ponto). III, I, 35.

Горацій . Послання. I, 18, 83. – Тут і далі цитати з «Послань» Горація у перекладі Андрія Содомори.

Орк – підземний світ, царство тіней.

Вергілій . Енеїда. VI, 369–371.

Насправді Сенека – в листі до Луцилія.

Вергілій . Енеїда. Х, 549.

Вергілій . Енеїда. V, 849.

Оцінімо іронію: «славетний мореплавець» – це Палінур, стерновий Енея, що, закунявши, впав у море і потонув.

Вергілій . Енеїда. VI, 730–734.

Книга мудрості Соломонової (9:15). Біблія цит. за перекладом Івана Хоменка.

Ідеться про трактат De vera religione.

Цицерон каже це в «Тускуланських бесідах» про поетів давнини, цитуючи, зокрема, «Одіссею».