Вадим Храпачев - Песенник Орбита. Выпуск 6

Говориш ти, що бачиш сни,
Немов стоїш серед весни.
Мене в пургу відвозить поїзд,
А ти безсила зупинить.
Біліють яблуні в садах,
Розрив-трава в твоїх руках.
Не кличеш ти мене з дороги.
Гірчить травинка на губах.

Приспів:
Травою сивою
Біда приплинула,
Її не сіяла,
Не берегла.
Та ось недумано,
Та ось негадано
Судьба моя травою поросла.

Коли любов була жива,—
Од слів хмеліла голова.
Слова розніс холодний вітер,
А на губах — розрив-трава.
Нащо пояснювати знов,
Що з серця травень відійшов,
Як гіркота одна лишилась,—
Не відродить словам любов.

Приспів.

Ты говоришь, что видишь сны,
Как ты стоишь среди весны.
Меня в снега уносит поезд
А ты глядишь со стороны.
Белеют яблони в садах,
Разрыв-трава в твоих руках.
Ты не зовешь меня с дороги.
Горчит травинка на губах.

Припев:
Трава печальная,
Трава прощальная,
Тебя не сеяла,
И не ждала.
Да вот негаданно,
Да вот нечаянно
Моя судьба тобою поросла.

Когда любовь была жива,—
От слов кружилась голова.
Слова унес холодный ветер,
А на губах — разрыв-трава.
Не объясняй последних снов,
Не говори последних слов,
Когда остались только горечь,—
В словах не высказать любовь.

Припев.

Сладка ягода в лес поманит,
Щедрой спелостью удивит.
Сладка ягода одурманит, - 2 раза
Горька ягода отрезвит.

Ой, крута судьба, словно горка,
Доняла она, извела.
Сладкой ягоды—только горстка, - 2 раза
Горькой ягоды — два ведра.

Я не ведаю, что со мною,
Для чего она так растет...
Сладка ягода—лишь весною, - 2 раза
Горька ягода — круглый год.

Над бедой моей ты посмейся,
Погляди мне вслед из окна.
Сладку ягоду рвали вместе, - 2 раза
Горьку ягоду—я одна.

В яскравім сяйві безлічі вогнів
Біжу, біжу — дорога без кінця.
Безмежний світ замкнувся тут мені,
Арени коло й маска без лиця.

Я блазень, Арлекін, я — просто сміх
Без імені, без долі, без журби.
Та й, зрештою, чи діло вам до тих,
Над ким прийшли повеселитись ви.

Приспів:
Ах, Арлекіно, Арлекіно,
Веселити мушу всіх.
Арлекіно, Арлекіно,
Нагорода — тільки сміх!

Виходять на арену силачі,
Не знаючи, що є в житті печаль.
Вони підкови гнуть ледь сміючись
І ланцюги рвуть порухом плеча.

Для них завжди аплодисментів шал
І на арену квіти їм летять,
Їм грають туш, вітає радо зал,
Я ж вас в перерві мушу розважать.

Приспів.

Сміюсь до всіх немов у забутті,
Але не блазень я у короля,
Бо Гамлета в безумстві почуттів
Який вже рік для себе граю я.

Здається — тільки маску я зніму,
І зміниться цей світ зі мною враз.
Але не покажу сльозу сумну,
Бо в цьому, власне, Арлекіна гра.

Приспів.

По острым иглам яркого огня
Бегу, бегу —дорогам нет конца.
Огромный мир замкнулся для меня
В арены круг и маску без лица.

Я шут, я Арлекин, я — просто смех,
Без имени и, в общем, без судьбы.
Какое, право, дело вам до тех,
Над кем пришли повеселиться вы.