Вадим Храпачев - Песенник Орбита. Выпуск 6

Яблони в цвету — какое чудо!
Яблони в цвету я не забуду.
Только дни считать не стану в грусти,
Просто буду ждать весны грядущей.

Припев.

Таємниця в мене,
Її знають віти,
Її знають птахи,
Тіні і мости.
У кохання — крила
Найсильніші в світі,
Якщо навіть марно
Покохаєш ти.

Коханих
Нещасних
Нема на землі.
Під музику танго зустріться.
І руки поклавши на плечі мої,
Танцює моя таємниця.

В таємниці — очі,
Мов зірки над нами,
І на віях тане
Чистий перший сніг.
Хочу я, щоб люди
Таємницю знали
І щоб я навіки
Бути з нею міг.

Я вірю —
Таємно мені до плеча
Поникне моя танцівниця
І скаже: «Не можу,
не хочу мовчать,
Втомилася я, таємниця».

Хай замруть, почувши,
І гудки й сирени,
Як відкриєш раптом
Таємницю ти.
Що було таємне,
Більше не для мене,—
Та лишись для мене
Танго назавжди...

У меня есть тайна.
Ее знают ветви,
Ее знают птицы,
Тени и мосты.
Счастлив тот, кто любит,
Даже безответно.
Нет любви несчастной,
Если любишь ты.

Кто любит —
Тот верит,
Кто верит — тот жив.
Я ставлю старинное танго.
И руки на плечи мои положив,
Танцует со мной моя тайна.

Моя тайна смотрит
Добрыми глазами.
На ресницах тайны
Чистый первый снег.
Я хочу, чтоб люди
Имя тайны знали,
Чтобы мы, не прячась,
Были с ней навек.

Я верю —
Мне тайна прижмется к плечу
И скажет, как будто оттаяв:
«Я тайною быть не могу,
не хочу,
Я слишком устала быть тайной»

Пусть замрут, услышав,
Поезда у станций,
Как мне скажет, тайна
Наконец-то: «Да».
Больше не расстанься,
Но, прошу, останься —
Для меня останься
Тайной навсегда...

Літа проходять, повні втрат, але й дарів,
То через серце навпростець, то вдалині.
Сховать не можуть пелюстки календарів
Любов, любов, любов, любов,
Даровану мені навесні.
Любов, любов, любов, любов,
Даровану мені любов.

Усе змінилось — і часи, і сторона.
Усе змінилось—рідний край, земля, пісні.
Усе змінилось, та незмінна лиш одна
Любов, любов, любов, любов,
Дарована мені навесні.
Любов, любов, любов, любов,
Дарована мені любов.

Куди ви, друзі, відійшли за виднокруг?
Іще недавно ми збирались при вині.
Тепер зі мною залишивсь єдиний друг —
Любов, любов, любов, любов,
Дарована мені навесні.
Любов, любов, любов, любов,
Дарована мені любов.

Що ж, підкоряюсь невблаганним я рокам,
Віддам їм все — і темні ночі, й дні ясні.
Лише одне я— хай не просять—не віддам:
Любов, любов, любов, любов,
Даровану мені навесні.
Любов, любов, любов, любов,
Даровану мені любов.

Проходят годы, отнимая и даря,
То через сердце напрямик, то стороной.
Закрыть не могут лепестки календаря
Любовь, любовь, любовь, любовь,
Пришедшую ко мне той весной,
Любовь, любовь, любовь, любовь,
Пришедшую ко мне любовь.

Все изменилось — и мечты, и времена.
Все изменилось — город мой и шар земной.
Все изменилось, неизменна лишь одна
Любовь, любовь, любовь, любовь,
Пришедшая ко мне той весной.
Любовь, любовь, любовь, любовь,
Пришедшая ко мне любовь.

Куда вас буря унесла, мои друзья?
Еще недавно пировали вы со мной.
Теперь единственного друга вижу я —
Любовь, любовь, любовь, любовь,
Пришедшую ко мне той весной.
Любовь, любовь, любовь, любовь,
Пришедшую ко мне любовь.

Что ж, покорись я наступающим годам,
Отдам им все — и блеск дневной, и свет ночной.
Лишь одного я — пусть не просят — не отдам:
Любовь, любовь, любовь, любовь,
Пришедшую ко мне той весной.
Любовь, любовь, любовь, любовь,
Пришедшую ко мне любовь.