Коллектив авторов Поэзия, песни - Орбита, выпуск №13

Збудував батько дім вікнами до тепла.
Засівав батько хліб веснами для добра.
А як впав у знесиллі він під тополиною,
То душею обняв землю ту, що назвав Батьківщиною!

Приспів:
Отим усім, повік святим,
Що зветься батьківським порогом,
З його ожин, з його стежин
Між люди йди, моя дорого. (2)

Мене мудрим зростив щедрий твій колосок.
Я навчавсь чистоти в зір твоїх і річок.
Причащався твоєю я ніжністю й силою,
І пишавсь над усе я завжди у житті Батьківщиною!

Приспів.

Дітям я заповім та й на вічні літа:
Відчиня на землі двері всі доброта.
Починається світ не межею-зерниною,
А людина живе лиш тоді, як вона з Батьківщиною!

Приспів.

Мамо, вечір догоря,
Вигляда тебе роса,
Тільки ти, немов зоря,
Даленієш в небесах,
Даленієш, як за віями сльоза.
Ти від лютої зими
Затуляла нас крильми,
Прихилялася
Теплим леготом,
Задивлялася білим лебедем,
Дивом-казкою
За віконечком,
Сива ластівко,
Сиве сонечко.

Сад вишневий на порі,
Повернулись журавлі.
А мені, як до зорі,
Долітати на крилі
Все до тебе, як до вічної зорі.
Там, де ти колись ішла,
Тиха стежка зацвіла
Вечоровою матіолою,
Житом-долею
Світанковою,
Дивом-казкою,
Юним соняхом,
Сива ластівко,
Сиве сонечко...

Мы все спешим за чудесами,
Но нет чудесней ничего,
Чем та земля под небесами,
Где крыша дома твоего. (2)

И если вдруг тебе взгрустнется,
То грусть не значит ничего,
Когда ты знаешь, что под солнцем
Есть крыша дома твоего. (2)

Вмиг огорчения любые
Исчезнут все до одного,
Лишь вспомнишь звезды голубые
Над крышей дома своего. (2)

Мир полон радости и счастья,
Но край родной милей всего.
И так прекрасно возвращаться
Под крышу дома своего. (2)

Розплелись, розсипались, розпались,
Неначе коси, вересневі дні.
Ми з тобою ще не накупались,
А вже грає осінь у вікні.

Віднесла вода ласкаві зорі,
Що все літо кликали в ріку.
З птицями на білій крутогорі
Горобину пробуєм гірку.

Може б нам полинути у вирій —
За літами молодості вслід.
Чом же крила в позолоті щирій
Важко піднімати на політ?

Я тобі зимові дні сріблясті
Заплету в сивіючу косу,
Тільки зорі, викупані в щасті,
З моря я назад не принесу.