Стефан Цвейг - Зоряні миті людства. Новели (збірник)

Лише в XIX сторіччі докорінно змінилися міра і ритм земної швидкості. В першому і другому десятиріччях народи і країни рухалися одні до одних швидше, ніж доти протягом тисячоліть; завдяки залізницям і пароплавам колишні багатоденні подорожі можна було здійснювати за день, а доти безкінечні години подорожі обернути в чверті годин і хвилини. Але, хоч як тріумфально могли сприймати сучасники ці нові прискорення завдяки залізниці та пароплаву, ті винаходи ще перебували в сфері збагненного. Адже ті засоби пересування лише вп’ятеро, вдесятеро, вдвадцятеро перевищували доти відому швидкість, зовнішній погляд і внутрішній розум ще спромагалися стежити за ними і пояснити їх. Зате цілком незбагненними видавалися наслідки перших виявів електрики, яка, Геркулес ще в колисці, спростувала всі наявні доти закони, розбила всі чинні міри. Ми, живучи пізніше, ніколи не зможемо відчути подив тодішнього покоління з приводу перших досягнень електричного телеграфу, не відчуємо тієї незмірної і натхненної приголомшеності, що отакі малесенькі, навряд чи відчутні електричні іскри, які лише вчора насилу могли поширитись із лейденської банки на один дюйм до кісток пальців, нараз набули демонічної сили перескакувати країни, гори і цілі частини континентів. Що навряд чи й продуману до кінця думку, щойно написане, ще мокре на папері слово тієї самої миті можна сприймати, читати й розуміти за тисячі миль, і що невидимий струм, який мотається між двох полюсів крихітного вольтового стовпа, здатний охопити всю землю від краю до краю. Що ляльковий апарат фізичного кабінету, вчора ще здатний завдяки натиранню скляної палички притягнути до себе кілька клаптиків паперу, потенційно буде здатний із більшою в мільйони та мільярди разів силою і швидкістю, ніж у людини, доставляти повідомлення, прокладати шляхи, освітлювати вулиці й будинки і, невидний, мов Аріель, протинатиме повітря. Тільки після відкриття електрики відносини часу і простору зазнали найвирішальнішої зміни від створення світу.

Цей важливий для всього світу 1837 рік, коли телеграф уперше зробив одночасними доти ізольовані людські переживання, рідко згадують у наших шкільних підручниках, автори яких, на жаль, і досі вважають, ніби про війни та перемоги окремих полководців і країн розповідати важливіше, ніж про справжні, бо спільні, тріумфи людства. А проте за психологічним впливом на весь світ цю радикальну зміну вартості часу не можна порівняти ні з якою датою новітньої історії. Світ змінився, відколи стало можна в Парижі одночасно знати, що відбувається цієї самої миті в Амстердамі, Москві, Неаполі та Лісабоні. Треба ступити тільки останній крок, щоб і решта частин світу були втягнені в той чудовий взаємозв’язок і витворили спільну свідомість усього людства.

Але природа ще опирається цьому останньому об’єднанню, воно ще й досі постає перед перешкодою, ще два десятиріччя всі країни, що їх поділяє море, лишаються відокремлені. Бо, якщо по телеграфних стовпах завдяки порцеляновим ковпачкам-ізоляторам електрична іскра безперешкодно поширюється далі, вода поглинає електричний струм. А провести лінію через океан неможливо, бо ще не знайшли засобу повної ізоляції мідних і залізних дротів у мокрій стихії.

На щастя, за доби поступу один винахід простягає помічну руку другому. Через кілька років після відкриття телеграфу відкрили гутаперчу як придатний матеріал для ізоляції електричних дротів у воді; тепер уже можна починати приєднувати до європейської телеграфної мережі найважливішу країну за межами континенту – Англію. На тому самому місці, де згодом Блеріо першим перелетить Ла-Манш на літаку, інженер на ймення Бретт проклав перший кабель. Безглузда притичина перешкодила негайному успіхові, бо один рибалка з Булоні, гадаючи, ніби зловив надто вже гладкого вугра, вирвав уже прокладений кабель. Але 13 листопада 1851 року друга спроба виявилася вдалою. Отже, Англію приєднали, і завдяки цьому Європа стала справді Європою, сутністю, що єдиним мозком і єдиним серцем одночасно переживає всі поточні події.

Такий величезний успіх за кілька коротких років – адже що іншого означають десять років в історії людства, як не мить, щоб кліпнути оком? – пробудив, безперечно, в того покоління незмірну відвагу. Всі задуми, за які бралися, закінчувались успіхом, і то з казковою швидкістю. Ще кілька років – і Англія вже пов’язана телеграфом з Ірландією, Данією і Швецією, Корсика – з континентом, і вже намагаються приєднати до мережі Єгипет, а отже, й Індію. Але одна частина світу, і то найважливіша, приречена, здається на тривалу відокремленість від цього ланцюга, що оперізує світ: Америка. Бо і Атлантичний океан, і Тихий – обидва внаслідок своєї безкінечної широчіні не дають змоги поставити проміжну станцію, тож як їх можна перетяти одним кабелем? У ті дитячі роки електрики всі фактори були ще невідомі. Ніхто ще не вимірював глибини океанів, люди ще дуже неточно знали їхню геологічну структуру, ще не перевіряли, чи на такій глибині прокладений кабель витримає тиск нагромаджених безкінечно водяних мас. І, навіть якби було технічно можливо безпечно прокласти отакий безкінечний кабель на тих глибинах, де взяти такий великий корабель, що витримає залізний і мідний тягар двох тисяч миль цього кабелю? Де знайти динамо-машину такої сили, щоб вона могла ненастанно передавати електричний струм на відстань, яку на пароплаві треба долати принаймні два, а то й три тижні? Бракувало всіх передумов. Ще не знали, чи в глибині світових морів не кружляють магнітні потоки, які б могли відхилити електричний струм, люди ще не мали достатньої ізоляції, не мали точних вимірювальних приладів, знали тільки початкові закони електрики, які тільки-но дали змогу розплющити очі після кількасотрічного сну незнання. «Неможливо! Абсурд!» – енергійно відмахувалися вчені, тільки-но хто згадував про план протягти кабель через океан. «Можливо, згодом», – казали найсміливіші поміж техніків. Навіть Морзе, чоловікові, якому телеграф завдячував досі своїми найбільшими досягненнями, той план видавався непродуманим ризиком. Але він пророчо додавав, що в разі успіху прокладання трансатлантичного кабелю буде « the great feat of the century », найславетнішим здобутком сторіччя.