Ліман Френк Баум - Дороті та Чарівник у Країні Оз

Повітряна куля поступово збільшувалася в розмірах, що означало: вона точно опускається. Дороті вразила холоднокровність листелюдей, бо ж її серце мало не вистрибувало з грудей від хвилювання! Куля несла з собою нового гостя з поверхні Землі, а з ним – надію на допомогу, таку потрібну їй і Зебу.

Через годину куля опустилася настільки низько, що можна було розгледіти підвішений під нею кошик. Через дві години люди внизу вже бачили голову прибульця над краєм кошика, а через три години величезна куля повільно приземлилася на заповнену натовпом площу.

З кошика вистрибнув невеликого зросту чоловічок, зняв з голови циліндр і ввічливо з усіма розкланявся. Коротун був немолодий, з витягнутою, довгою і зовсім лисою головою.

– Що? – здивовано вигукнула Дороті. – Та це ж Оз!

Чоловічок озирнувся на неї, здивувавшись, схоже, не менше за дівчинку, але одразу усміхнувся і з поклоном відповів:

– Так, люба, Оз, Великий і Жахливий, власною персоною. Ну а ти, звичайно, Дороті з Канзасу. Я добре тебе пам’ятаю.

– Хто це? Як ти його назвала? – прошепотів Зеб дівчинці на вухо.

– Це Чарівник Оз. Хіба ти про нього не чув?

Тут до Чарівника підійшов чоловік із зіркою.

– Пане, – звернувся він до незнайомця. – Що привело вас до Землі листелюдей?

– Я й не знав, що це за місце, синку, – відповідав той із люб’язною усмішкою. – Чесно кажучи, вирушаючи в дорогу, зовсім не збирався сюди прибувати. Я живу на поверхні Землі, де, з вашого дозволу, не так гарно, як усередині. Вчора піднявся на повітряній кулі, а коли став спускатися, провалився у величезну тріщину, що утворилася під час землетрусу. З моєї кулі витекло так багато газу, що я не міг піднятися знову, а потім земля над моєю головою зімкнулася. Тож я втрачав висоту доти, поки не потрапив сюди. Якщо ви мені вкажете спосіб звідси вибратися, я із задоволенням піду геть. Прошу пробачити за заподіяні хвилювання, але я не навмисне, чесне слово.

Принц вислухав його дуже уважно. Потім заговорив знову:

– Ця дівчина, яка прибула, як і ти, з поверхні Землі, назвала тебе чарівником. Чарівник це щось на кшталт чаклуна?

– Навіть і порівнювати не можна, – швидко відгукнувся Оз. – Один чарівник вартує трьох чаклунів.

– Ну, це тобі ще належить довести, – сказав Принц. – Серед листелюдей зараз живе один із наймогутніших чаклунів, що коли-небудь виростали на кущі, але навіть він іноді помиляється. Ти коли-небудь помиляєшся?

– Ніколи! – самовпевнено заявив Чарівник.

– Ох, Озе, – засумнівалася Дороті. – Пам’ятається, в чарівній Країні Оз тобі траплялося робити помилки, й чимало.

– Нісенітниця! – сказав Чарівник, червоніючи, бо якраз цієї миті на його обличчя впав червоний сонячний промінь.

– Йди за мною, – наказав йому Принц. – Я хочу представити тебе нашому Чаклунові.

Чарівникові це запрошення не дуже сподобалося, але не прийняти його він не наважився. Тож пройшов разом із Принцом у величезний вежовий зал, а Дороті, Зеб і весь натовп поспішили слідом за ними.

Порослий колючками Чаклун сидів на троні. Побачивши його, Чарівник зі смішком сказав:

– Що за безглузде створіння!

– На вигляд він, може, й безглуздий, – неголосно промовив Принц, – але це один із найсильніших чаклунів. Його єдиний недолік полягає в тому, що він занадто часто помиляється.

– Я ніколи не помиляюся, – заперечив Чаклун.

– Зовсім недавно ти стверджував у моїй присутності, що з неба більше не падатиме каміння або люди, – нагадав Принц.

– Правильно, ну то й що?

– Ось ще одна людина, що впала з неба. Виходить, ти помилився.

– Так це одна, а не багато людей, – заявив Чаклун. – Якби з небес спустилися хоча б двоє, ви мали б рацію, стверджуючи, що я помилився. Але з’явився один чоловік, тому ніхто не може закидати мені неправду.

– Непогано, – сказав Чарівник, схвально киваючи головою. – Щасливий засвідчити, що підземні шахраї нічим не відрізняються від наземних. Ти виступав коли-небудь у цирку, брате?

– Та якось не довелося, – обережно відповів Чаклун.

– А варто було б спробувати, – серйозно порадив маленький чоловічок. – Я представляю тут Об’єднаний Всесвітній Цирк Байлума і Барні – три арени в одному наметі та ще зі звіринцем збоку. Запевняю тебе, це дивовижна компанія.

– А чим, власне, ви займаєтеся? – поцікавився Чаклун.

– Піднімаюся на повітряній кулі й кличу публіку в цирк. Щоправда, цього разу мені не пощастило: пролетів крізь землю і опустився значно нижче, ніж хотів. Але можете не хвилюватися, навряд чи хтось ще зможе проникнути до вашої Землі ластолюдей.