Володимир Винниченко - Щось більше за нас

Не примхами і не «капризами літератора», як це трактували «парубчаки» та «мальчики без штанів» із сивими бородами, а інтересами української революції і самостійної держави переймався В. Винниченко, коли приймав рішення про виїзд за межі України. «Українська політична дітвора без штанців» дуже швидко переконалася, з якою математичною точністю він прорахував події у так званих міждержавних стосунках між Москвою і Харковом.

І оцінка такого вчинку не забарилася: V Всеукраїнський з’їзд Рад (відбувся 25 лютого – 3 березня 1921 р.) – «збіговище окупантських урядовців», призначених Москвою на посади «депутатів» од «рад» – окремою постановою оголосило В. Винниченка «ворогом народу» і «поза законом», після чого в радянській та закордонній пресі почалося шельмування В. Винниченка, який зміг надрукувати з цього приводу свою заяву лише в канадській газеті «Українські робітничі вісті» (13 квітня 1921 р.). «З 1902 року (з моменту першого арешту як члена соціалістичної організації. – С. Г .), – писав В. Винниченко, – я вже був поза законом насильників, гнобителів, експлуататорів, злодіїв, грабіжників і убійників працюючого люду. І як тоді вважав за честь бути ворогом царсько-жандармського “народу” й бути поза його законом, так і тепер з гордістю приймаю титул ворога непо-чекістського “народу” гнобителів, грабіжників і убійників і охоче, всею душею стаю поза його законом. Не тільки поза, але й проти, так само, як 23 роки стояв проти закону всякої реакції». Але царсько-жандармський деспотизм не мав такого цинізму, як бюрократична комуністична олігархія, яка, поставивши письменника «поза законом», друкує його літературні твори у виданнях із портретом автора і передмовою про нього, де називає «ворога народу» «пролетарським письменником, революціонером, виразником працюючих масс і т. п.». Але коли автор звертається до видавців із проханням сплатити гонорар, йому цинічно та нахабно відмовляють, посилаючись на те, що його V з’їздом рад поставлено «поза законом».

Двадцять шостого лютого 1926 р. В. Винниченко в Парижі написав заяву до кооперативного видавництва «Рух», в якій погодився на багатотомне видання своїх творів. Перебуваючи за кордоном, робити цю справу йому було нелегко, адже все, опубліковане ним, починаючи з 1902 р., коли з’явилося друком перше оповідання «Сила і краса» («Киевская старина», 1902, т. 78, кн. 1–2, с. 227–281), письменник хотів ще раз проредагувати. Йому було лише 45 років, і він, не полишаючи інших важливих творчих справ, ентузіастично взявся за цю відповідальну роботу. У квітні 1927 р. В. Винниченко надає видавництву «Рух» монопольне право на видання роману «Соняшна машина». Про драматизм стосунків із видавництвом «Рух», а точніше з радянською владою та її спецорганами, розповідає листування, передане в 1990 р. із архівів тодішнього КДБ до відділу рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України*. «Рухівський» епістолярій В. Винниченка розпочинається заявою-погодженням на видання творів у видавництві «Рух» (26 лютого 1926 р.) та умовою (попередньою) від 8 квітня 1927 р. про надання права на видання «Соняшної машини». Усі листи В. Винниченка (6 жовтня 1927 р. – 3 травня 1933 р.) – це оригінали (автографи чи машинописи з рукописними вставками і підписами), а від видавництва «Рух» – здебільшого машинописні копії. З архіву КДБ до Інституту літератури було передано також опис архівної справи видавництва «Рух» «Листування з В. Винниченком», де засвідчено, що листи В. Винниченка копіювалися і, очевидно, розсилалися до відповідних інстанцій. Цікавими є, наприклад, такі пункти опису:

* Див. публікацію: Гальченко С., Шудря М. «Нелегко відірвати себе від України…». Співпраця Володимира Винниченка з видавництвом «Рух» (На основі його листів 1926–1933 рр.). У вид.: Володимир Винниченко: У пошуках естетичної, особистої та суспільної гармонії. Збірник статей. – Нью-Йорк, 2005. – С. 182–231. (Матеріали підготувала Тетяна Маслянчук).

10. Лист Винниченка до вид[авницт]ва «Рух» в ЦК КП(б)У від 5/III – [19]29 р. і відповідь на нього вид[авницт]ва «Рух» (3 ст.).

13. 2 листи вид[авницт]ва «Рух» до міжвідомчої Ради при РНК Союзу [РСР] від 16/VIII – [19]29 р. 3 оригінали і 3 копії. Копія листа Винниченка від 7/IV – [19]29. Відомість про заборгованість йому.

15. Лист вид[авницт]ва «Рух» в ЦК КП(б)У від 6/IХ – [19]29 р. Оригінал і 4 копії.

21. Лист вид[авницт]ва «Рух» Голові Комітету в справах друку від 26/ХI – [19]29 р. (2 екз.) з копією листа Винниченка від 18/ХI – [19]29 р.

40. Лист Комітету в справах друку при Раді народних комісарів від 27/VII – [19]30 р. за № 34/1349 вид[авницт]ва «Рух».